Щодо здійснення батьками обов’язкової евакуації дітей

Проаналізувавши винесені судами в Донецькій області постанови за підсумками розгляду протоколів про адміністративні правопорушення, складені на підставі ч. 1 ст. 184 КУпАП щодо ухилення від виконання батьківських обов`язків по відношенню до своїх малолітніх дітей у зв’язку з небажанням їх евакуювати із зони бойових дій до більш безпечного міста, слід звернути увагу на наступне.

На даний час жоден з батьків, відносно яких розглядались адміністративні протоколи, не притягнутий до відповідальності за статтею 184 КУпАП. Прийняті судові рішення, в яких фактично йдеться про відмову у притягненні до адміністративної відповідальності, обґрунтовуються такими правовими підставами.

Так, частина 3 ст. 30-1 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування першочергово проводять відселення дітей, які опинилися чи можуть опинитися у зоні воєнних дій чи збройних конфліктів, до безпечних районів. Відселення дітей проводиться разом з батьками, законними представниками або, за їхньою згодою, без супроводження чи з іншими особами. Слід звернути увагу, що відселення дітей проводиться лише за згодою батьків.

В протоколах, складених посадовими особами Національної поліції України, не конкретизувалось у який спосіб особа, що притягується до адміністративної відповідальності, ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітньої дитини та яких саме обов`язків така особа не виконала.

Відповідно до абз. 2 п. 31 Порядку проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2013 р. № 841, у випадку відмови від обов`язкової евакуації фізична особа підписує відмову від проведення обов`язкової евакуації за формою згідно з додатком 2.

Мати дітей згідно постанови Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 19.08.2022 у справі №233/1328/22 не надала згоди на відселення дитини, на що мала відповідне право, оскільки відселення дітей не є примусовим. У такому випадку батьки, які відмовились від евакуації підписують згоду на відповідальність за будь-які наслідки. Проте матеріали цієї справи не містили а ні такої згоди, а ні відмови.

До протоколу не додано жодного доказу про ухилення від виконання батьківських обов`язків. Таким чином, матеріали, які надійшли до суду не містять жодного доказу які б підтверджували винність у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП,

До аналогічного висновку прийшов Дружківський міський суд по справі №229/2748/22 відносно матері , працюючої медичною сестрою в КНП БЛІП м. Бахмут, малолітня донька якої отримала поранення осколкове середньої треті правого плеча, залишившись у м. Бахмут.

Частина 1 статті 184 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за ухилення батьків, або осіб які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб`єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.

Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Тобто, ухиленням від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.