Ратифікація Стамбульської конвенції та її ефективність для України

Законом № 2319-ІХ від 20.06.2022 року Україна ратифікувала Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (далі – Стамбульська конвенція).

Варто зауважити, що механізми, спрямовані на запобігання та протидію домашньому насильству, були запроваджені в законодавстві України набагато раніше – ще у 2017 році після імплементації міжнародно-правових інструментів захисту від домашніх кривдників, як це вже давно зроблено у більшості цивілізованих країн світу.

Мова йде, зокрема, про Закон України № 2229-VIII від 07.12.2017 року «Про запобігання та протидію домашньому насильству», та відповідні зміни, які вносились до КК України, КУпАП, КПК України та ЦПК України.

Як вже традиційно складається в Україні, благородні наміри законодавця, спрямовані на боротьбу з таким важким та поширеним явищем, як домашнє насильство, розбиваються об сувору українську реальність застосування Стамбульської конвенції на практиці судами та уповноваженими (перш за все правоохоронними) органами.

Оскільки питання запобігання та боротьби з домашнім насильством є дуже багатоаспектним, у цій статті звернемо увагу на декілька моментів, які стосуються реалізації Стамбульської конвенції у світлі практики Верховного Суду.

Перш за все зауважимо, що явище домашнього насильства в силу багатьох, насамперед, психологічних факторів, є надзвичайно латентним. І тому випадки, коли жертві домашнього насильства все-таки вдається звернутись до судових та правоохоронних органів за допомогою та захистом від дій кривдника, є досить рідкісними, порівняно з тими масштабами, в яких домашнє насильство існує зараз в Україні.

І коли потерпіла від домашнього насильства особа зустрічається з повною бездіяльністю правоохоронних органів, а також з неправильним правозастосуванням законодавства із запобігання та протидії домашньому насильству судами, звісно, що це не лише сприяє безкарності домашніх кривдників, але й може призвести до ескалації рівня домашнього насильства в такій сім’ї, та, з рештою, до припинення будь-яких дій по самозахисту з боку самої потерпілої особи.

Користуйтеся консультацією: Чи дають щось профілактичні роботи з кривдником, який вчинив домашнє насильство

Тому дійсним мірилом ефективності Стамбульської конвенції є прогресивна практика її застосування, а також пришвидшення відходу суддів та правоохоронців від пострадянських шаблонних підходів до вирішення справ за такими скаргами та заявами.

Згідно зі Стамбульською конвенцією домашнє насильство може проявлятись у різних формах. Є більш очевидні його прояви, як-от, наприклад, фізичне насильство, де можна відносно легше зібрати доказову базу та довести перед судом, що у діях кривдника дійсно мали місце ознаки домашнього насильства.

Однак інші форми, такі як економічне, сексуальне та психологічне домашнє насильство, є складнішими для потерпілої особи та адвоката, який надає такій особі правничу допомогу з точки зору підготовки та збору доказової бази.