Зловживання правом та, зокрема, процесуальним правом - досить актуальне деструктивне явище, тенденція вітчизняного правозастосування, що нажаль досить поширена у правовій культурі не лише України але і всіх пострадянських держав.
Зловживання є крайнім способом використання особами своїх прав, що виходить за межі дозволеного та фактично посягає на права інших осіб. В цьому контексті актуальним є демократичний вислів: «Права однієї людини закінчуються там, де починаються права іншої».
Феномен зловживання процесуальними правами вже досить давно вивчається науковцями та з приводу якого немає однозначного визначення. Однак всі правники сходяться в одному – зловживання процесуальними правами, або так звані «процесуальні диверсії» - є будь-якими деструктивними діями з використанням процесуальних прав особи, яка бере участь у розгляді судової справи, з метою максимально ускладнити опоненту виграш правового спору в цілому або завдати збиток його певним інтересам, що в будь-якому випадку порушує право особи на справедливий суд, про яке так часто наголошують вітчизняні суди та Європейський суд з прав людини в контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Недобросовісна поведінка сторін спору була відома ще римському праву і вже тоді з нею намагалися боротися. Так, зловживання процесуальними правами мало загальну назву «кляузи» (calumnia), під якими малися на увазі актуальні і наразі недобросовісні дії: 1) процесуальна брехня (mendacium), 2) завідомо неправомірні вимоги (improba petitio), 3) спеціальне використання дозволених засобів захисту з метою уповільнення чи ускладнення провадження (fraus, frustratio). При чому, проти цих зловживань застосовувалось дві форми: запобіжна – присяга, та караюча – штрафи.
У дореволюційній, радянській та вітчизняній науковій літературі немає однозначного поняття зловживання процесуальними правами. Так, Є.В. Васьковський у своїх працях визначав зловживання процесуальним правом як «неприпустиме здійснення права, що спрямовано проти правильного, своєчасного розгляду і вирішення справи або веде до вкрай несправедливих результатів для противної сторони».
Вже тоді, ще на початку 1900-х років Є.В. Васьковський наголошував на проблемі зловживання процесуальними правами не тільки зі сторони позивача та відповідача, а і їх присяжних повірених (найчастіше це виявлялося у необґрунтованому відкладенні розгляду справи, подання завідомо необґрунтованих позовів та клопотань), однак це питання не було врегульовано на законодавчому рівні.
Раніше, до прийняття процесуальних кодексів в дійсній редакції поняття «зловживання» існувало лише на доктринальному рівні та досліджувалося науковцями, а процесуальне законодавство не містило такого визначення, а відтак не могло йти мови і про будь-яку реакцію суду на диверсії з боку учасників судового процесу. Заборона зловживання правами здійснювалася через призму заборони «недобросовісної поведінки». Так, принцип добросовісного здійснення процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків було закріплене у минулих редакціях ч. 3 ст. 27 ЦПК України, ч. 3 ст. 22 ГПК України та ч. 2 ст. 49 КАС України.
Єдиним натяком на існування можливої протидії на зловживанню процесуальними правами було, наприклад, положення закріплене у ч. 3 ст. 240 ЦПК України (у минулій редакції), відповідно до якої суд, установивши, що заявник діяв недобросовісно без достатньої для цього підстави, стягує із заявника всі судові витрати.
Відтак, суд не мав належного правового інструментарію для того щоб присікати процесуальні диверсії учасників судового процесу, однак така ситуація змінилася із судовою реформою та прийняттям нових процесуальних кодексів.
Майже одночасно разом з реформою процесуального законодавства було введено монополію адвокатури на представництво інтересів у судах. Відповідно до ч. 3 ст. 148 ЦПК України, ч. 3 ст. 135 ГПК України, ч. 3 ст. 149 КАС України санкції з приводу зловживання процесуальними правами можуть бути вжиті до представника, а відтак питання зловживання процесуальними правами стає актуальним для адвокатів.
Зважаючи на те, що, «палицю» у вигляді законодавчого закріплення поняття та санкцій за зловживання процесуальними правами судам було надано вже як півтора року – в цій публікації нами буде проаналізовано як суди застосовують новий інструментарій до порушників процесуальної дисципліни на прикладі судів Одеського регіону.
Блог