Судовий захист прав та інтересів учасників будь-яких правовідносин здійснюється судами загальної юрисдикції не лише шляхом вирішення спорів за пред’явленими ними позовами, але й шляхом забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову є загально - правовим інститутом, оскільки заходи забезпечення позову регулюються нормами різних галузей права та застосовуються судами при здійсненні різних форм судочинства (зокрема, господарського, цивільного).
Не дивлячись на те, що інститут забезпечення позову має давню історію, окремі питання застосування заходів забезпечення позову в цивільному та господарському процесі продовжують викликати численні спори в практиці судів загальної юрисдикції. Це свідчить про недостатнє дослідження зазначеного правового інституту та необхідність ретельного аналізу проблем, пов'язаних із застосуванням заходів забезпечення позову.
Згадайте статтю: Право на маніпуляції, або чому позов не повертають, навіть коли є зловживання
Варто зауважити, що легальної дефініції «забезпечення позову» в законі не має, як і єдиної думки в доктрині права з цього приводу. Але шляхом аналізу норм закону та доктринальних джерел, можна зробити висновок, що забезпечення позову являє собою вжиття судом за заявою певного учасника справи процесуальних заходів, визначених законом, які гарантують реальне виконання можливого судового рішення та ефективний захист прав та інтересів у разі задоволення позовних вимог (статті 136, 137 ГПК України, статті 149, 150 ЦПК України).
За загальним правилом, суд (господарський суд) за заявою учасника справи має право вжити передбачених законом заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, за наявності підстав, визначених законом (стаття 149 ЦПК України, стаття 136 ГПК України).
Процесуальні кодекси оперують такими поняттями як «позовне провадження» та «розгляд справи по суті», «апеляційне провадження» та «апеляційний розгляд», «касаційне провадження» та «касаційний розгляд», з чого походить, що розгляд справи має різні види в залежності від інстанції, в якій підлягає вирішенню відповідна справа. В цьому контексті, буквальне тлумачення наведених норм процесуального закону дає підстави вважати, що вжиття заходів забезпечення позову можливе судами всіх інстанцій, в тому числі судами апеляційної та касаційної інстанцій, а не лише судами першої інстанції.
Разом з тим, питання застосування інституту забезпечення позову безпосередньо на стадії касаційного розгляду справ в цивільному та господарському процесах не є остаточно вирішеним, як в науці, так і судовій практиці. Не дивлячись на уніфікацію та гармонізацію процесуального законодавства, у тлумаченні норм про можливість забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи в практиці касаційних судів цивільної та господарської юрисдикцій відсутня одноманітність, що призводить до прийняття неоднакових рішень, перешкоджає формуванню єдиної правозастосовної практики, суперечить принципу правової визначеності.
Згадайте статтю: Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору. Практика Верховного Суду за 2020 рік.
Позиція судів касаційної інстанції цивільної юрисдикції (Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду) з зазначеного питання є категоричною: вжиття заходів забезпечення позову на стадії касаційного розгляду справи не передбачене законом.
З огляду на актуальність порушеного питання та неоднозначне бачення його вирішення Пленум Верховного Суду України в пункті 7 постанови від 22.12.2006 р. N9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз'яснив судам, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, в тому числі й на стадії апеляційного провадження, якщо заява про це надійшла до суду апеляційної інстанції або її не вирішив суд першої інстанції. Оскільки, на відміну від частини третьої статті 151, пункту 7 частини 1 статті 301 ЦПК України, у главі 2 розділу V цього Кодексу не передбачено забезпечення позову на стадії касаційного провадження, у разі надходження відповідної заяви її повертають заявникові.
Блог