Главная Блог ... Аналитические статьи Статьи Проблема застосування інституту забезпечення позову на стадії касаційного розгляду справ в цивільному та господарському процесах Проблема застосування інституту забезпечення позов...

Проблема застосування інституту забезпечення позову на стадії касаційного розгляду справ в цивільному та господарському процесах

Отключить рекламу
 - ced89c5d3768de056ce38ca5fcc64528.jpg

Судовий захист прав та інтересів учасників будь-яких правовідносин здійснюється судами загальної юрисдикції не лише шляхом вирішення спорів за пред’явленими ними позовами, але й шляхом забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову є загально - правовим інститутом, оскільки заходи забезпечення позову регулюються нормами різних галузей права та застосовуються судами при здійсненні різних форм судочинства (зокрема, господарського, цивільного).

Не дивлячись на те, що інститут забезпечення позову має давню історію, окремі питання застосування заходів забезпечення позову в цивільному та господарському процесі продовжують викликати численні спори в практиці судів загальної юрисдикції. Це свідчить про недостатнє дослідження зазначеного правового інституту та необхідність ретельного аналізу проблем, пов'язаних із застосуванням заходів забезпечення позову.

Згадайте статтю: Право на маніпуляції, або чому позов не повертають, навіть коли є зловживання

Варто зауважити, що легальної дефініції «забезпечення позову» в законі не має, як і єдиної думки в доктрині права з цього приводу. Але шляхом аналізу норм закону та доктринальних джерел, можна зробити висновок, що забезпечення позову являє собою вжиття судом за заявою певного учасника справи процесуальних заходів, визначених законом, які гарантують реальне виконання можливого судового рішення та ефективний захист прав та інтересів у разі задоволення позовних вимог (статті 136, 137 ГПК України, статті 149, 150 ЦПК України).

За загальним правилом, суд (господарський суд) за заявою учасника справи має право вжити передбачених законом заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, за наявності підстав, визначених законом (стаття 149 ЦПК України, стаття 136 ГПК України).

Процесуальні кодекси оперують такими поняттями як «позовне провадження» та «розгляд справи по суті», «апеляційне провадження» та «апеляційний розгляд», «касаційне провадження» та «касаційний розгляд», з чого походить, що розгляд справи має різні види в залежності від інстанції, в якій підлягає вирішенню відповідна справа. В цьому контексті, буквальне тлумачення наведених норм процесуального закону дає підстави вважати, що вжиття заходів забезпечення позову можливе судами всіх інстанцій, в тому числі судами апеляційної та касаційної інстанцій, а не лише судами першої інстанції.

Разом з тим, питання застосування інституту забезпечення позову безпосередньо на стадії касаційного розгляду справ в цивільному та господарському процесах не є остаточно вирішеним, як в науці, так і судовій практиці. Не дивлячись на уніфікацію та гармонізацію процесуального законодавства, у тлумаченні норм про можливість забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи в практиці касаційних судів цивільної та господарської юрисдикцій відсутня одноманітність, що призводить до прийняття неоднакових рішень, перешкоджає формуванню єдиної правозастосовної практики, суперечить принципу правової визначеності.

Згадайте статтю: Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору. Практика Верховного Суду за 2020 рік.

Позиція судів касаційної інстанції цивільної юрисдикції (Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду) з зазначеного питання є категоричною: вжиття заходів забезпечення позову на стадії касаційного розгляду справи не передбачене законом.

З огляду на актуальність порушеного питання та неоднозначне бачення його вирішення Пленум Верховного Суду України в пункті 7 постанови від 22.12.2006 р. N9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз'яснив судам, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, в тому числі й на стадії апеляційного провадження, якщо заява про це надійшла до суду апеляційної інстанції або її не вирішив суд першої інстанції. Оскільки, на відміну від частини третьої статті 151, пункту 7 частини 1 статті 301 ЦПК України, у главі 2 розділу V цього Кодексу не передбачено забезпечення позову на стадії касаційного провадження, у разі надходження відповідної заяви її повертають заявникові.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ по суті підтримав зазначену позицію Верховного Суду України та продовжив її застосування, але процесуально по - різному вирішуючи подані заяви про забезпечення позову: в одних випадках - повертаючи заяву заявнику або відмовляючи у її прийнятті та повертаючи заявнику, в інших випадках - відмовляючи в задоволенні заяви по суті (див., зокрема, ухвали від 15.09.2015 р. у справі №6-7622ск15 // номер в ЄДРСР 51551094, від 20.10.2015 р. у справі №6-26183ск15 // номер в ЄДРСР 52567110, від 11.11.2015 р. у справі №6-25446св15 // номер в ЄДРСР 53657955, від 19.05.2016 р. у справі №759/18939/15-ц // номер в ЄДРСР 57818079, від 17.06.2016 р. у справі №380/58/14-ц // номер в ЄДРСР 58433830, від 23.06.2016 р. у справі №127/13272/15-ц // номер в ЄДРСР 58559955, від 21.09.2016 р. у справі №711/2379/15-ц // номер в ЄДРСР 61703321, від 26.10.2016 р. у справі №337-5266/15-ц // номер в ЄДРСР 62319371, від 02.12.2016 р. у справі № 203/8000/14-ц // номер в ЄДРСР 63478789, від 08.12.2016 р. у справі №646/11291/15-ц // номер в ЄДРСР 63478768, від 06.07.2017 р. у справі №755/13471/15-ц // номер в ЄДРСР 67599816, від 05.09.2017 р. у справі №242/4382/15-ц // номер в ЄДРСР 68658854, від 13.09.2017 р. у справі №294/858/16-ц // номер в ЄДРСР 68885262). При цьому, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ України в інформаційному листі «Про деякі питання застосування норм ЦПК» від 16.01.2013 р. № 10-72/0/4-13, зазначав, що частиною 3 ст. 151 ЦПК встановлено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, однак лише після його пред’явлення. Тобто заява про забезпечення позову може бути пред’явлена і на стадії відкриття провадження у справі, стадії провадження у справі до судового розгляду, стадії судового розгляду в суді першої інстанції, стадії провадження в апеляційній інстанції.

На даний час, не зважаючи на істотні зміни процесуального закону, правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду полягає в тому, що суд касаційної інстанції при розгляді касаційних скарг діє в порядку та межах, визначених цивільним процесуальним законодавством України, його повноваження обмежені правилами глави 2 розділу V ЦПК України «Касаційне провадження». За правилом частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Вирішення питання про забезпечення позову за правилами вищезазначеної глави ЦПК України не передбачене та до компетенції Верховного Суду не відноситься. Отже, відповідно до визначених процесуальним законом повноважень та функцій, Верховний Суд здійснює перевірку рішень судів першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість вирішення процесуального питання забезпечення позову на цій стадії розгляду справи.

Згадайте статтю: Як обрати «ефективний» спосіб захисту права власності і не отримати відмову у позові

В свою чергу, в системі господарської юрисдикції тривалий час панувала офіційна правова позиція, згідно з якою забезпечення позову допускається на будь-якій стадії процесу, включаючи стадію касаційного розгляду справи.

Ще у пункті 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 р. N02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» з метою однакового і правильного застосування законодавства щодо забезпечення позову зверталась увага господарських судів на те, що забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови в апеляційному або у касаційному порядку.

В подальшому дана позиція була відтворена в пункті 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. N16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», та застосовувалась в практиці Вищого господарського суду України (ухвала від 05.06.2014 р. у справі №910/7141/13 // номер в ЄДРСР 39082544, ухвала від 28.11.2014 р. у справі № 15/181-б та інші).

В практиці Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду має місце застосування раніше виробленого в системі господарської юрисдикції підходу, згідно з яким забезпечення позову допускається на будь-якій стадії процесу, включаючи стадію касаційного розгляду справи (ухвали Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 01.03.2018 р. у справі №917/1391/17 // номер в ЄДРСР 72531747, від 12.09.2018 р. у справі №920/744/17 // номер в ЄДРСР 76755389, від 12.09.2018 р. у справі №920/749/17 // номер в ЄДРСР 76445258, від 12.09.2018 р. у справі №920/748/17 // номер в ЄДРСР 76445184, від 12.09.2018 р. у справі №920/746/17 // номер в ЄДРСР 76445211, від 12.09.2018 р. у справі №920/751/17 // номер в ЄДРСР 76445432, від 12.09.2018 р. у справі №920/747/17 // номер в ЄДРСР 76414853, від 12.09.2018 р. у справі №920/737/17 // номер в ЄДРСР 76414856, від 13.09.2018 р. у справі №920/738/17 // номер в ЄДРСР 76445430, від 13.09.2018 р. у справі №920/753/17 // номер в ЄДРСР 76414857, від 13.09.2018 р. у справі №920/742/17 // номер в ЄДРСР 76414828, від 13.09.2018 р. у справі №920/743/17 // номер в ЄДРСР 76414838, від 18.09.2018 р. у справі №920/758/17 // номер в ЄДРСР 76543072, від 18.09.2018 р. у справі №920/740/17 // номер в ЄДРСР 76543324, від 08.07.2020 р. у справі №918/194/19 // номер в ЄДРСР 90283216, від 03.09.2020 р. у справі №907/762/16 // номер в ЄДРСР 91320005, від 09.07.2021 р. у справі №910/8965/18 // номер в ЄДРСР 98235437, від 21.07.2021 р. у справі №914/794/18 // номер в ЄДРСР 98472057). Проте, також мають місце випадки застосування підходу, що застосовується Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду з відповідного питання (ухвала від 23.12.2021 р. у справі №904/4790/20 // номер в ЄДРСР 102220310).

На нашу думку, правильною та переконливою є правова позиція, згідно з якою допускається вжиття заходів забезпечення позову на стадії перегляду судових рішень у касаційному порядку, що обґрунтовується такими доводами.

По-перше. Норми про забезпечення позову, що містяться у статтях 149-159 глави 10 ЦПК України та статтях 136 - 146 глави 10 ГПК України структурно включені в розділ І «Загальні положення» ЦПК України та розділ І «Загальні положення» ГПК України відповідно, а отже вказані норми можуть застосовуватись на будь-яких стадіях розгляду справи судами будь-яких інстанцій, як інші загальні норми про завдання та основні засади судочинства, про юрисдикцію, про учасників судового процесу, докази і доказування, процесуальні строки, судові виклики і повідомлення, судові витрати, заходи процесуального примусу.

По-друге. Завданнями є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ (цивільних, господарських), віднесених до юрисдикції суду (господарського суду) з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов’язані керуватися завданням судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша, друга статті 2 ЦПК України, частини перша, друга статті 2 ГПК України). Оскільки судовий захист прав та інтересів учасників будь-яких правовідносин здійснюється не лише шляхом вирішення спорів за пред’явленими позовами, але й шляхом забезпечення позову, суди всіх інстанцій за наявності законних підстав повинні вживати заходи забезпечення позову, оскільки цим також досягаються завдання судочинства, визначені законом.

В цьому контексті слід також звернути увагу на те, що відповідно до статті 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя. Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ (пункт 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р. N9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»).

По-третє. За змістом правових позицій, викладених у рішеннях Конституційного Суду України, забезпечення виконання судового рішення є безпосереднім обов’язком держави, яка через національні організаційно-правові та процесуальні механізми повинна не лише впроваджувати ефективну систему виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цієї системи у такий спосіб, щоб доступ до неї мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов'язкове судове рішення; саме на державу покладено позитивний обов’язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; невиконання державою позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

По-четверте. Повноваження суду касаційної інстанції передбачають право суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини першої статті 409 ЦПК України, пункт 3 частини першої статті 308 ГПК України). Відповідно, невжиття заходів забезпечення позову на стадії касаційного розгляду також може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду касаційної інстанції або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, та спричинити порушення. Факт того, що наявні судові рішення, що набрали законної сили, не має значення по суті. Тим більше, що забезпечення позову за процесуальним законом допускається до пред’явлення позову.

По-п'яте. Зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії не захищає права позивача.

З огляду на викладене, вважаємо, що існує необхідність забезпечення однакового застосування норм права про забезпечення позову на стадії касаційного розгляду справ в цивільному та господарському процесах.

  • 1331

    Просмотров

  • 0

    Коментарии

  • 1331

    Просмотров

  • 0

    Коментарии


  • Поблагодарить Отключить рекламу

    Оставьте Ваш комментарий:

    Добавить

    Другие наши сервисы:

    Популярные аналитические статьи

    Смотреть все статьи
    Смотреть все статьи
    logo

    Юридические оговорки

    Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.

    Полный текст