Принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі: особливості адміністративного судочинства

Статтю присвячено визначенню поняття та змісту принципу офіційного з’ясування всіх обставин у справі як спеціального принципу адміністративного судочинства. Автором з’ясовано особливості адміністративного судочинства у порівнянні з іншими видами судочинства.

Охарактеризовано основні складові принципу офіційного з’ясування судом всіх обставин у справі. Доведено, що схожими за змістом до принципу офіційності є принцип активної участі суду, принцип доказового або інквізиційного провадження, а також принцип об’єктивної істини.

Визначено співвідношення принципу офіційного з’ясування всіх обставин у справі з конституційними принципами рівності та змагальності в адміністративному судочинстві. Окреслено межі суддівського розсуду (дискреції суду) та визначено трискладовий тест його застосування під час вирішення публічно-правових спорів. Охарактеризовано особливості застосування адміністративними судами принципу in dubio pro tributario.

Досліджено іноземний досвід застосування доказового або інквізиційного принципу судового процесу; з’ясовано практичні аспекти реалізації адміністративними судами принципу офіційного з’ясування всіх обставин.

Ключові слова: принцип офіційності, принцип рівності, принцип змагальності, принцип диспозитивності, докази, обставини справи, адміністративне судочинство, адміністративна процедура, верховенство права, справедливість, ефективний захист, трискладовий тест вирішення публічно-правового спору, суспільні інтереси, національна безпека, суддівський розсуд (дискреція суду), іn dubio pro tributario, dabo tibi jus, inquisitorial trial, еx officio, jura novit curia, quod non est in actis, non est in mundo.

Постановка проблеми. Відповідно до ч. 5 ст. 125 Конституції України з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Згідно з ч. 1 ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації [ ].

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» (ч. 1 ст. 18) передбачає, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення [ ].

Головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властивий для його розгляду процес. При цьому процесуальними кодексами встановлено неоднакову процедуру судового провадження щодо різних правовідносин.

Важливо, що метою судового контролю за діяльністю суб’єктів владних повноважень з боку адміністративного суду, головним чином, є: захист порушеного права відповідної особи (позивача), виправлення можливої помилки суб`єкта владних повноважень, забезпечення неможливості вчинення суб’єктом владних повноважень такої помилки у майбутньому, а також забезпечення принципу правової визначеності для всіх осіб, які будуть учасниками аналогічних відносин у майбутньому.

Кодекс адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у ст. 6 (на відміну від ст. 11 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) [ ] та ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) [ ]), унормовуючи те, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, окремо акцентує увагу на визначенні суті цього принципу, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави [ ].