Фабула судового акту: Ще декілька років тому стягнути шкоду заподіяну автомобілю поганим станом доріг було утопією. Незрозуміло було як подавати такі позови взагалі, зокрема як фіксувати факт заподіяння шкоди при наїзді автомобілем саме ямою та хто саме повинен нести за це відповідальність. Суд не бачив причинно-наслідковий зв'язок між ямою на дорозі та зламаним колісним диском, а інспектори ДАЇ не вважали пошкодження автомобілю через наїзд на яму ДТП або взагалі могли забрати права у водія «для выяснения».
На щастя стан речей у цьому питанні змінюється на краще, і при правильній поведінці водій цілком може розраховувати на відшкодування шкоди заподіяною автомобілю через суд за рахунок балансоутримувача дороги насиченої ємністю. Інша справа, що балансоутримувач замість того щоб лагодити таку дорогу витрачає кошти на оскарження рішень на користь водіїв, а після усіх оскаржень все одно добровільно не виконує рішення суду… Але це вже інший бік нашого життя.
Цікавість цієї справи полягає в тому, що водій в’їхав не просто в яму на дорозі, а наїхав на відкритий люк оглядового колодязя на дорозі. У такий ситуації на відповідача були два кандидати: комунальне підприємство по ремонту і будівництву автошляхів міста та комунальне підприємство водоканал міста. І справді хто ж винен у такій ситуації? Водій подав позов відразу проти обох комунальних підприємств із солідарними вимогами, в тому числі і про моральну шкоду.
Суд першої інстанції стягнув шкоду з КП водоканал міста. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції і стягнув шкоду з КП по ремонту та будівництву автошляхів міста. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення суду апеляційної інстанції.
ВС підкреслив, що «кришка оглядового колодязя є елементом автомобільної дороги, який дозволяє безперервний, безпечний і зручний рух транспортних засобів» і є «елементом дорожнього об`єкта». Люки оглядових колодязів повинні відповідати вимогам ГОСТ 3634. Відхилення висотної позначки кришки люка відносно рівня покриття проїзної частини не повинно перевищувати 1,0 см (пункт 3.1.7 ДСТУ 3587-97).
Водночас ВС зазначив, що відповідно до Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів правил користування ними та охорони, затверджених постановою КМУ від 30 березня 1994 р. за дороги, які перебувають у комунальній власності відповідають комунальні дорожньо-експлуатаційні організації, а не водоканали. Тобто, КП по ремонту і будівництву автошляхів міста в даному спорі є балансоутримувачем, і оскільки ДТП сталося внаслідок незадовільного стану елементу дорожнього об’єкту повинно відшкодувати заподіяну шкоду водію на підставі ст. 1166 ЦК України.
Слід додати, що основоположним доказом у такій категорії справ є протокол про притягнення до адмінвідповідальності керівника балансоутримувача за ст. 140 КУпАП - "Порушення правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на автомобільних дорогах і вулицях місць провадження робіт". Такий протокол у матеріалах справи був, проте інспектор поліції притягнув до відповідальності керівника КП водоканалу, а не пізніше визначеного судом апеляційної інчтанції справжнього балансоутримувача.
Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.
Полный текстCopyright © 2014-2026 «Протокол». Все права защищены.
