Практика ЄСПЛ щодо обшуку без судового рішення

У межах кримінального провадження часто виникають колізії між приватними і публічними інтересами, оскільки і кримінальне провадження, і діяльність органів та службових осіб, які його проводять, нерідко спрямовані на проникнення в сферу приватного життя. Зокрема обшук, як слідча дія примусового характеру, явище не надто приємне, досить стресове, спрямоване на втручання у права осіб, залучених до сфери кримінального судочинства та, відповідно, має вплив на їхнє приватне життя.

Право на повагу до приватного життя гарантується статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція). Для того, щоб вказана стаття була застосовна слід довести втручання в одну із сфер, перерахованих у цій статті [приватне життя, сімейне життя, житло і кореспонденція].

Право на повагу до приватного життя не є абсолютним. Держава може втручатись у реалізацію захищеного права за умов, визначених частиною другою статті 8 Конвенції [в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб]. Втручання виправдані, якщо вони здійснюються «згідно із законом» і є «необхідними у демократичному суспільстві» задля захисту однієї з перерахованих цілей.

Читайте статтю: Обшук без ухвали слідчого судді – вийняток чи повсякденна практика?

Відповідно і обшук має пройти трискладовий тест: відбуватись «згідно із законом», бути «необхідним у демократичному суспільстві», переслідувати одну із законних цілей. Ключовим є дотримання балансу між повагою до приватного життя, гарантованого Конвенцією, та реалізацією зазначеної слідчої дії.

Конститутивним застосовним критерієм для оцінки правомірності обшуку та відсутності порушення статті 8 Конвенції, окрім іншого, є наявність судового рішення про обшук. Водночас, ЄСПЛ, як і національне законодавство, допускає проведення обшуку без судового рішення, але за наявності відповідних обставин та ефективних гарантій від втручання у права особи. Тут пропоную зупинитися на окремих позиціях ЄСПЛ.

ЄСПЛ виявляє особливу увагу, коли національне право дозволяє проведення обшуку без судового рішення. ЄСПЛ погоджується з такими обшуками, якщо відсутність дозволу була компенсована наступним ефективним судовим контролем законності і необхідності цього заходу .

Якщо обставини справи не передбачали нагальності проведення обшуку, а рішення суду про дозвіл на обшук пост-фактум не було обґрунтованим і передбачало формальне схвалення такого обшуку суддею, то це зумовлює порушення статті 8 Конвенції . Обшук помешкання за постановою прокурора без контролю з боку судового органу становить порушення статті 8 Конвенції .

Для ілюстрації зазначеного контексту звертаю увагу на рішення ЄСПЛ у справах проти Болгарії.

У справі Gutsanovi v. Bulgaria заявниками були пан Гуцанов, відомий на місцевому рівні політик, його дружина і двоє малолітніх дочок. Влада підозрювала заявника у корупційних діяннях. Національними правоохоронними органами було прийнято рішення про його арешт і обшук помешкання. В 6:30 ранку загін поліцейських потрапив до будинку родини заявника. Оскільки заявник не відповів на наказ відчинити двері, поліцейські виламали вхідні двері будинку і потрапили до нього. Його дружина і двоє малолітніх дітей на момент вторгнення поліції спали, їх розбудили. Заявника відвели до іншої кімнати. Будинок обшукали і наприкінці операції вилучили певну кількість документів та речей.

Читайте статтю: «Обшук» мобільних телефонів і комп’ютерів та інші зміни до КПК - суддя ВАКС Олексій Кравчук