ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 357/1247/22
провадження № 61-11177св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф»,
третя особа - Міністерство охорони здоров`я України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 квітня 2022 року у складі судді Ярмола О. Я. та постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року в складі колегії суддів Сушко Л. П., Кулікової С. В., Олійника В. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» (далі - КНП КОР «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф»), третя особа - Міністерство охорони здоров`я України, про відсторонення позивача від роботи, поновлення допуску до роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що з 06 вересня 1994 року він працює на посаді фельдшера з медицини невідкладних станів Білоцерківської станції екстреної медичної допомоги в КНП КОР «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф». Наказом директора даної медичної установи, Шарко О. М від 01 лютого 2022 року за № 17-к, позивача відсторонено від роботи з 01 лютого 2022 року на час відсутності в нього щеплення проти COVID-19, без збереження заробітної плати. Позивач вважав даний наказ протиправним, оскільки не зобов`язаний вакцинуватися проти COVID-19. Наказ про відсторонення від роботи обмежує його права, як працівника щодо повноцінної роботи.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправним і скасувати наказ відповідача про відсторонення його від роботи, зобов`язати директора КНП КОР «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» поновити ОСОБА_1 на роботі, шляхом допуску його до роботи та стягнути з відповідача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з часу відсторонення до часу фактичного виконання рішення суду.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 квітня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ від 01 лютого 2022 року № 17-К, виданий Шарко О. М. , як генеральним директором КНП КОР «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ». Стягнено з КНП КОР «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з часу відсторонення 01 лютого 2022 року до часу фактичного виконання цього судового рішення, обрахованої відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, за виключенням періоду зупинення дії наказу про відсторонення від роботи у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що єдиним нормативно-правовим актом, який визначає перелік обов`язкових щеплень є Календар профілактичних щеплень, який, на момент відсторонення позивача від роботи не передбачав щеплення від короновірусної хвороби. Відповідачем не надано доказів на підтвердження, що починаючи з дня повідомлення позивача про обов`язкове профілактичне щеплення від СОVID-19 до моменту відсторонення від роботи, у позивача було достатньо часу для проходження такого щеплення та прийняття рішення щодо щеплення. Також, в оскаржуваному наказі № 17-к відсутні відомості про те, що позивач відмовився або ухилявся від проходження обов`язкового щеплення у відповідності до порядку такого оформлення, складеному згідно з нормами чинного законодавства. Оскаржуваний наказ № 17-к містить положення про те, що позивача фактично відсторонено від виконання посадових обов`язків до усунення причин, що зумовили його видачу, а не на період дії карантину. Наказ відповідача від 05 січня 2022 року № 18 «Про вжиття заходів контролю за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти СОVID-19» не може слугувати підставою для відсторонення особи від роботи. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача допустити ОСОБА_1 до роботи, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що дана вимога наразі є передчасною та не може бути задоволена, оскільки до початку розгляду даного спору судом, відповідач добровільно допустив позивача до виконання його трудових обов`язків.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року апеляційну скаргу Прокопенка П. С., який діє в інтересах КНП КОР «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» залишено без задоволення. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 квітня 2022 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що втручання в трудові права позивача не були пропорційними легітимній меті. Винесення відповідачем оскаржуваного наказу, лише на підставі повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення і відмову позивача робити щеплення, є порушенням вимог частин другої та шостої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини другої статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». Колегія суддів вважала, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо.
В суді апеляційної інстанції позивач повідомив суд, що до моменту винесення оскаржуваного наказу про відсторонення, у вересні 2021 року, позивач хворів COVID-19 коли перебував у відпустці, тобто за шість місяць до моменту відсторонення позивача від роботи. Зазначив також, що аналізу на антитіла до COVID-19 за для перевірки наявності імунітету (антитіла) до коронавірусу не здавав, оскільки такі аналізи не вимагались відповідачем. Позивач також вказував в судовому засіданні суду апеляційної інстанції про те, що він є багатодітним батьком, який є єдиним членом сім`ї який отримує дохід задля забезпечення життєдіяльності своєї сім`ї. Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуваний наказ про відсторонення позивача від виконання роботи не містить відомостей про його медичний огляд та відібране у позивача лікарем відповідне письмове підтвердження. Апеляційний суд погодився з поясненнями ОСОБА_1 в тій частині, що, працюючи фельдшером у КНП КОР «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» не створював загроз, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв позивача заробітку, з урахуванням того, що позивач вже перехворів COVID-19, у зв`язку з чим сформувався імунітет до коронавірусу, який може захистити від повторного зараження. Тому таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі КНП КОР «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 квітня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
24 липня 2023 року КНП КОР «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» надіслало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 квітня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року.
Верховний Суд ухвалою від 05 вересня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою КНП КОР «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 квітня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року.
Сервисы для юристов