П О С Т А Н О В А
Іменем України
31 січня 2019 року
м. Київ
Справа № 800/186/17
Провадження № 11-1203заі18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
Головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача СаприкіноїІ.В.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання - СергійчукЛ.Ю.,
представника позивача - ОСОБА_4,
представника Вищої ради правосуддя - ЛіходійО.О.,
представників Міністерства юстиції України - ЧікованіО.В., ІвановоїЮ.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Міністерства юстиції України та Вищої ради правосуддя на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (головуючий суддя Коваленко Н. В., судді: Анцупова Т. О., Гімон М. М., Мороз Л. Л., Кравчук В. М.) від 18 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_8 до Вищої ради правосуддя, третя особа - Міністерство юстиції України, про визнання незаконними та скасування рішень,
УСТАНОВИЛА:
04 травня 2017 року ОСОБА_8 звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом, у якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просив: визнати незаконним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 25 квітня 2017 року № 988/0/15-17 «Про визнання порушення суддею Верховного Суду України ОСОБА_8. вимог щодо несумісності та звільнення його з посади»; скасувати ухвалу ВРП від 23 травня 2017 року № 1223/0/15-17 про залишення без розгляду заяви ОСОБА_8 про звільнення з посади судді Верховного Суду України у відставку.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10 травня 2017 року відкрив провадження у цій справі.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.
На підставі підп. 5 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) позовні заяви та апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані до Вищого адміністративного суду України як суду першої або апеляційної інстанції та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ураховуючи наведене вище, позовну заяву ОСОБА_8 було передано на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 18 вересня 2018 року задовольнив позов. Визнав незаконним та скасував рішення ВРП від 25 квітня 2017 року № 988/0/15-17 «Про визнання порушення суддею Верховного Суду України ОСОБА_8. вимог щодо несумісності та звільнення його з посади». Скасував ухвалу ВРП від 23 травня 2017 року № 1223/0/15/-17 про залишення без розгляду заяви ОСОБА_8 про звільнення з посади судді Верховного Суду України у відставку.
Не погодившись із таким судовим рішенням з підстави порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Міністерство юстиції України (далі - Мін'юст) та ВРП подали апеляційні скарги, у яких просили скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. На обґрунтування апеляційних скарг зазначили, що суд першої інстанції не дослідив усі докази та неповно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Задовольняючи позовні вимоги, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що відповідач порушив конституційне право ОСОБА_8 на відставку, збереження звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку, а також право на пенсійне забезпечення та довічне грошове утримання судді, оскільки за наявності його заяви про звільнення з посади судді у відставку ВРП звільнила позивача за критерієм, що має більш негативні наслідки, а саме у зв'язку із здійсненням заходів з люстрації щодо посади, яку він обіймав, а не усунення від посади на підставі заявленого добровільного наміру. За позицією суду першої інстанції такі висновки ВРП є непропорційними та не відповідають встановленню справедливого балансу між захистом демократичного суспільства, з одного боку, та захистом індивідуальних прав, з іншого.
Дослідивши наведені в апеляційних скаргах доводи та перевіривши матеріали справи, ВеликаПалата Верховного Суду встановила таке.
ОСОБА_8 з червня 1987 року по січень 1991 року працював народним суддею Літинського районного народного суду Вінницької області, з січня 1991 року по квітень 1995 року - суддею Вінницького обласного суду. У період з 11 квітня 1995 року по 25 квітня 2017 року позивач перебував на посаді судді Верховного Суду України.
З матеріалів справи вбачається, що за час роботи на посаді судді Верховного суду України, ОСОБА_8 неодноразово обирався до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія). Зокрема, 16 вересня 2010 року був призначений до складу ВККС головою Державної судової адміністрації, і цього ж дня був обраний головою Комісії.
З набранням чинності 11 квітня 2014 року Законом України від 08 квітня 2014 року № 1188-VII «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» (далі - Закон № 1188-VII) повноваження членів ВККС, зокрема й ОСОБА_8, припинені (п. 3 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення»).
15 жовтня 2014 року ВККС прийняла рішення № 14/зп-14, яким задовольнила заяву ОСОБА_8 та припинила його повноваження як члена Комісії з 10 жовтня 2014 року.
Сервисы для юристов