Постанова ВГСУ від 25.12.2014 року у справі №904/7280/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2014 року Справа № 904/7280/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кота О.В.,суддівКочерової Н.О. (доповідач), Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства "ТЄД"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.10.2014у справі№ 904/7280/13 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомприватного підприємства "ТЄД"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Електродпостач"простягнення 44 625, 79 грн. за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року приватне підприємство "ТЄД" звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Електродпостач" про стягнення 44 625, 79 грн, з яких: 37 720,00 грн - сума основного боргу, 1029,38 грн - сума інфляційних втрат, 2 432,18 грн - сума трьох відсотків річних та 3 444, 23 грн - сума пені.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем договірних зобов'язань з оплати виконаних позивачем робіт.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2014 (суддя Мельниченко І.Ф.), прийнятим за результатами нового розгляду даної справи, позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Електродпостач" на користь ПП "ТЄД" 37 720, 00 грн основного боргу, 2361,61 грн 3% річних, 2915,15 грн пені, 301,76 грн інфляційних втрат та 1 669, 33 грн судового збору В решті позовних вимог відмовлено.

Місцевий господарський суд визнав позовні вимоги обґрунтованими, оскільки позивач виконав всі роботи, передбачені укладеним між сторонами договором, про що свідчать підписані між сторонами акти приймання-здачі робіт, а відповідач договірні зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати вартості виконаних позивачем робіт не виконав, докази відсутності боргу суду не надав. При цьому, за висновком суду, позивач невірно визначив початок періоду прострочення, у зв'язку з чим суд провів власний розрахунок сум інфляційних втрат, трьох відсотків та пені.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.10.2014 (колегія суддів у складі: Подобєд І.М. - головуючий, Герасименко І.М., Іванов О.Г.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Електродпостач" задоволено. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2014 скасовано. Прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Стягнуто з ПП "ТЄД" на користь ТОВ "Електродпостач" 913,50 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору № 2909/10-74/10 від 29.09.2010 у відповідача не виник обов'язок по оплаті заявленого до стягнення боргу, що складає 20 % від загальної суми договору, оскільки між сторонами не підписано акту введення в експлуатація обладнання, як того вимагають умови договору, а позивачем не доведено факту введення в експлуатацію обладнання.

В касаційній скарзі приватне підприємство "ТЄД" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 29.09.2010 між приватним підприємством "ТЄД" (виконавець, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Електродпостач" (замовник, відповідач) укладено договір № 2909/10-74/10 (далі за текстом - договір), відповідно до п.1.1. якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання з виготовлення, поставки та введення в експлуатацію обладнання - тиристорного випрямлячя згідно з вимогами Технічного завдання (додаток №1 до договору) і в комплектності відповідно до додатку №2, які є невід'ємними частинами цього договору.

Згідно з п.п. 2.1., 2.2. загальна сума договору склала 188 600 грн. Оплата виконаних виконавцем робіт проводиться у наступному порядку:

2.2.1. - 60% від суми договору - попередня оплата протягом 5 банківських днів після підписання даного договору;

2.2.2. - 20% від суми договору - попередня оплата протягом 5 банківських днів за повідомленням про готовність обладнання для проведення пуско-налагоджувальних робіт;

2.2.3. - 20% від суми договору - оплата протягом 5 банківських днів після підписання сторонами акта вводу в експлуатацію обладнання.

Пунктом 6.1. договору сторони обумовили, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань.

На виконання умов договору відповідачем 07.10.2010 проведена передоплата у сумі 113 160 грн та 09.02.2011 - у сумі 37 720 грн.

За твердженням позивача, ним були виконані всі передбачені договором роботи на загальну суму 188 600 грн, які прийняті відповідачем та оформлені актами приймання-здачі робіт (обладнання) від 30.12.2010, 17.02.2011 та 12.07.2011 (а.с. 21-23). Однак, відповідач не здійснив передбачену п. 2.2.3. договору остаточну оплату виконаних робіт в розмірі 20 % від суми договору, що становить 37 720, 00 грн.

05.03.2013 позивач направив відповідачу претензію з вимогою сплатити борг з урахуванням 3% річних, інфляційних втрат та пені. Однак, відповідач відповіді надав, вимоги претензії не задовольнив, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій за своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір № 2909/10-74/10 від 29.09.2010 є договором підряду.

Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.