ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2017 року Справа № 904/7513/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Вовк І.В., Ковтонюк Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.2017 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2016 у справі № 904/7513/16 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"доприватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"простягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу в сумі 238 978, 44 грн.,за участю представників
позивача: не з'явились,
відповідача: Ніколенка М.Є.,
В С Т А Н О В И В :
У серпні 2016 року публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 234 130, 80 грн. плати за користування вагонами та 4 847, 64 грн. збору за зберігання вантажу.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2016, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.2017, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 234 130, 84 грн. плати за користування вагонами та 4 847, 64 грн. збору за зберігання вантажу.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково в розмірі 7 911 грн., а в задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (залізницею) та публічним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (власником колії) 21.09.2012 укладено договір № ПР/М-12-2/14-1438/НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станцій Терни і Рядова Придніпровської залізниці, пунктом 1 якого зокрема встановлено, що згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів залізничним транспортом України і на умовах цієї угоди експлуатується під'їзна колія, яка належать власнику колії. Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом.
Згідно з п. 5 договору здавання вагонів для під'їзної колії зі станцій Терни, Рядова здійснюється: порожніх хоперів інтервал часу 2 години; порожніх напіввагонів для навантаження концентрату залізорудного, обкотишів через інтервал часу 2,5 години; вагони з небезпечними вантажами класу "1ВМ" не пізніше, ніж через 2 години з моменту їх прибуття на станцію примикання; інші вагони - за повідомленнями, які передає відповідальний працівник станції залізниці прийомоздавальнику власника колії не пізніше, ніж за 2 години до фактичного здавання вагонів, із реєстрацією у книзі повідомлень форму ГУ-2.
Відповідно до п. 6 договору вагони, що прибули на станцію Терни Придніпровської залізниці для публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 13 станції Терни за вказівкою чергового по станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії. Вагони, що прибули на станцію Рядова Придніпровської залізниці подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ 3А, 3Б, І, ІІ, 4, 5, VІ, 7, 8, 9, 10 станції Рядова, за вказівкою чергового по станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колій.
Пунктом 8 договору передбачено, що про готовність вагонів до забирання власник колії повідомляє залізницю: повідомлення передає начальник зміни цеху зовнішнього залізничного транспорту (диспетчер зміни, черговий по станції) або диспетчер виробничого відділу УЗТ по телефону відповідальному працівнику станції примикання вагонів до здачі, з наступним наданням письмового повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113.
Згідно з п. 11 договору час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці.
Відповідно до п. 15 договору власник колії сплачує залізниці плату: за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами за ставками, наведеними у розділі V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги (Тарифного керівництва №1); за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів; інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, що виконує залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами.
За умовами п. 20 договору останній укладено терміном на 5 років з 29.10.2012 до 28.10.2017.
Судами обох інстанцій встановлено, що залізницею було прийнято до перевезення на адресу одержувача (відповідача) вантаж: "порожні власні вагони" та "вапно для флюсування", що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями залізничних накладних.
Згідно з Книгою повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження за формою ГУ-2 №№ 6, 7 позивач своєчасно повідомив відповідача про готовність залізниці передати вагони з вантажем.
На шляху прямування дані вагони було затримано на підставі наказів № 395 від 03.03.2016, № 399 від 04.03.2016, № 416 від 08.03.2016 та № 417 від 08.03.2016 через зайнятість колій станції призначення Терни у зв'язку з неприйняттям вантажу відповідачем на свою під'їзну колію.
На станціях затримки Червоний Шахтар, Кривий Ріг Західний та Савро Придніпровської залізниці складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а: № 28 від 03.03.2016, № 29 від 04.03.2016, № 82 від 08.03.2016, № 83 від 08.03.2016 та акти загальної форми ГУ-23: № 28 від 03.03.2016, № 29 від 04.03.2016, № 82 від 08.03.2016 та № 83 від 08.03.2016.
Відповідно до актів про затримку вагонів форми ГУ-23а: № 28 від 03.03.2016 - вагони, що прибули 03.03.2016 об 11 год. 24 хв. відправлені 08.03.2016 о 18 год. 40 хв.; № 29 від 04.03.2016 - вагони, що прибули 03.03.2016 о 13 год. 10 хв. відправлені 08.03.2016 о 16 год. 00 хв.; № 82 від 08.03.2016 - вагони, що прибули 08.03.2016 о 09 год. 45 хв. відправлені 09.03.2016 о 09 год.10 хв.; № 83 від 08.03.2016 - вагони, що прибули 08.03.2016 о 20 год. 20 хв. відправлені 10.03.2016 о 21 год. 40 хв.
За весь час затримки вагонів позивачем нараховано плату за користування вагонами згідно з відомостями за формою ГУ-46 №№ 12039125, 12039110, 12039111, 12039112, 13039113, 16039123, 14039117, 11039109, 11039108, 10039121 на загальну суму 234 130, 80 грн. та збір за зберігання вантажу за накопичувальною карткою форми ДУ-92 в розмірі 4 847, 64 грн., які представник відповідача підписав із застереженнями.
У зв'язку з тим, що відповідач відмовився сплатити нараховані позивачем плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу, останній звернувся з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з правомірності нарахування позивачем плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у вказаних вище сумах внаслідок затримки вагонів на коліях станції призначення з вини відповідача.
Сервисы для юристов