Постанова ВГСУ від 25.02.2015 року у справі №910/15882/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015 року Справа № 910/15882/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Іванової Л.Б.суддівГольцової Л.А. (доповідач), Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Малого підприємства "Мрія"на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 03.09.2014 Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014у справі№ 910/15882/14Господарського судуміста Києваза позовомМалого підприємства "Мрія"доПублічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4провизнання договору недійснимза участю представників:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи: повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.09.2014 у справі № 910/15882/14 (суддя - Трофименко Т.Ю.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді - Пашкіна С.А., Баранець О.М.) рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2014 у справі № 910/15882/14 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу від третьої особи не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Між відповідачем (Кредитор) та третьою особою (Позичальник) 04.07.2008 укладений кредитний договір № 22.94/08-КЛ, за умовами якого Позичальнику надано кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в сумі 1 650 000,00,00 грн зі строком користування до 03.07.2018 та сплатою відсотків за його користування в розмірі 22,5% річних. Цільове призначення кредиту - на споживчі потреби.

Судами досліджено належне виконання відповідачем умов договору щодо видачі суми кредиту.

З метою забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору, 04.07.2008 між відповідачем (Банк) та позивачем (Поручитель), ОСОБА_5 (Поручитель), ОСОБА_6 (Поручитель) укладені договори поруки № 22.94/08-ДП1, № 22.94/08-ДП2, № 22.94/08-ДП3 відповідно.

Крім того, між відповідачем (Іпотекодержатель) та позивачем (Іпотекодавець) 04.07.2008 укладений договір наступної іпотеки № 22.94/08-ДІ, за умовами якого цей договір забезпечує вимоги Іпотекодержателя по кредитного договору від 04.07.2008 № 22.94/08-КЛ, укладеного між Іпотекодержателем та Боржником (третьою особою), а також додатковим угодам до нього, що можуть бути укладені в подальшому, за умовами якого Боржник зобов'язується перед Іпотекодержателем в строк повернути кредит в сумі 1 650 000,00 грн, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках передбачених кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору та відшкодувати Іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору. Цим договором забезпечуються також вимоги Іпотекодержателя щодо відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимог за кредитним договором та зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання і збереження предмету іпотеки, витрат на страхування предмету іпотеки, збитків, завданих порушенням цього договору.

Згідно п. 1.2 договору іпотеки, предметом іпотеки є нерухоме майно: нежитлове приміщення площею 269,6 м2, що знаходиться за адресою: Полтавська область м. Миргород, вул. Гоголя, 84.

Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про право власності, виданим виконавчим комітетом Миргородської міської ради від 21.05.2008.

Після укладення кредитного договору від 04.07.2008 № 22.94/08-КЛ, з Позичальником укладались договори про внесення змін до кредитного договору (договір про внесення змін від 01.10.2010 № 1, договір про внесення змін від 23.03.2011 № 2, договір про внесення змін від 15.09.2011 № 3, договір про внесення змін від 29.12.2011 № 4).

Однак, як встановили суди попередніх інстанцій, жодний із вищезазначених додаткових договорів до кредитного договору не передбачає збільшення обсягу відповідальності Позичальника перед Кредитором, а чинними залишаються умови про надання кредиту у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в сумі 1 650 000,00,00 грн зі строком користування до 03.07.2018 та сплатою відсотків за його користування в розмірі 22,5% річних.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив визнати недійсним договір іпотеки від 04.07.2008 № 22.94/08-ДІ з підстав не укладення до нього відповідних додаткових договорів, які б відображали зміни основного зобов'язання.

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями ЦК України, Закону України "Про іпотеку", надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин, з якими закон пов'язує визнання договору іпотеки недійсним та, відповідно, відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.