Постанова ВГСУ від 23.02.2016 року у справі №908/3570/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року Справа № 908/3570/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк Д.Кривди, С.Могил,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановувід 09.12.2015Донецького апеляційного господарського судуу справі№ 908/3570/15за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКонцерну "Міські теплові мережі"простягнення 65 847 682,88 грн,у судове засідання прибули представники:позивачаСтарчик А.А. (дов. від 18.04.2014 № 14-90),відповідачаЛитвиненко Ж.М. (дов. від 05.01.2015 № 53/20-19),заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом до Концерну "Міські теплові мережі" про стягнення 25 358 167,28 грн пені, 32 601 443,74 грн інфляційних втрат та 7888071,86 грн 3 % річних з посиланням на несвоєчасний розрахунок за договором поставки природного газу від 11.08.2015 № 13/3781-ТЕ-13.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.08.2015 (суддя І. Попова) позовні вимоги задоволені частково шляхом присудження до стягнення з Концерну "Міські теплові мережі" пені у розмірі 22 981 062,35 грн, 3 % річних у сумі 7 335 785, 91 грн, інфляційних втрат у розмірі 32 521 456,74 грн. У іншій частині у позові відмовлено.

Судове рішення мотивоване наступним.

Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз" (продавець, позивач у справі) та Концерном "Міські теплові мережі" (покупець, відповідач у справі) укладений договір № 13/3781-ТЕ-13 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ, на умовах цього договору. Пунктом 2.1 договору сторони погодили обсяги газу, що планується передати.

Згідно з пунктом 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місцем поставки газу.

Пунктом 7.2. договору визначено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу протягом січня - грудня 2013 року імпортований природний газ в обсязі 372570 тис. куб. м. на загальну суму 373164910,34 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписаними уповноваженими особами сторін та скріплені печатками підприємств.

Відповідач оплатив вартість отриманого природного газу із порушенням строків, обумовлених п.6.1 Договору, внаслідок чого позивачем на суму заборгованості за певні періоди прострочення нараховані відповідачу пеня у розмірі 25358167,28 грн, 3 % річних у розмірі 7888071,86 грн та втрати від інфляції грошових коштів у розмірі 30601443,74 грн.

23.10.2014 сторонами у справі, Головним управлінням Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Департаментом фінансів Запорізької облдержадміністрації, Департаментом фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради, Департаментом житлово-комунального господарства Запорізької міської ради укладено договори № 893/30 та № 894/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік").

За змістом п. 1 договорів № 893/30 та № 894/30, предметом договорів є організація проведення взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30.

Пунктом 8 договорів № 893/30 та № 894/30 сторони погодили, що відповідач перераховує на рахунок позивача кошти у сумі 1644589,58 грн та 156020504,79 грн для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з Договором від 18.03.2013 року № 13/3781-ТЕ-13 за 2013 рік.

За змістом п/п 2 п. 11 та п. 16 договорів № 893/30 та № 894/30, з метою виконання договору сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до Договору та засвідчують, що після виконання Договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета Договору.

Відповідач посилається на вказані договори як на підставу відмови у позові, однак умовами укладених договорів № 893/30 та № 894/30 від 13.10.2014 передбачено погашення основної заборгованості за поставлений газ, не включаючи при цьому суми нарахованих позивачем пені, відсотків річних та інфляційних втрат. Укладення договорів про організацію взаєморозрахунків не звільняє відповідача від зобов'язання щодо сплати пені, інфляційних втрат та річних процентів за невиконання умов Договору купівлі-продажу газу № 13/3781-ТЕ-13, оскільки субвенції з державного бюджету є лише способом компенсації відповідачу недоотриманих коштів внаслідок різниці у тарифах та не дають йому права не виконувати зобов'язання за укладеними господарськими договорами та уникати відповідальності за порушення їх умов.

Водночас, Договір про постачання газу не містить будь-яких посилань на постанову КМУ № 20 від 11.01.2005 щодо порядку розрахунків; строки оплати отриманого природного газу встановлені договором, порядок оплати - щомісяця; постановою КМУ № 20 від 11.01.2005 "Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з держаного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" визначено, що розрахунки відповідно до цього порядку проводяться за згодою учасників, тобто участь у таких розрахунках не є обов'язковою; при укладені договору на 2013 року сторони не могли передбачити обсяги субвенцій, що будуть надані з Державного бюджету місцевим бюджетам на відповідні цілі у 2014 року.

Також безпідставними є аргументи відповідача щодо зміни строків виконання зобов'язань по оплаті, оскільки така зміна умов оплати відбулася лише у жовтні 2014 року, на той час як зобов'язання були порушені у 2013 року.

Відповідачем заперечуються позовні вимоги також з посиланням на відсутність його вини з несвоєчасного проведення розрахунків за отриманий природний газ, з огляду на підписання позивачем актів приймання-передачі з порушенням строку, встановленого п. 3.4 договору №13/3781/ТЕ-13.

Позивач та відповідач по-різному витлумачуючи зміст пунктів 3.4 та 6.1 Договору, неоднаково розуміють термін виконання зобов'язання з оплати щомісячно поставленого газу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України регламентовано, що у разі якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Таким чином, пунктом 6.1 Договору №13/3781-ТЕ-13, встановлено конкретний строк остаточного розрахунку за фактично переданий газ - до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п.3.4 договору №13/3781-ТЕ-13 акти приймання-передачі газу визначаються в якості підстави для остаточних розрахунків сторін, але, з урахуванням змісту п.6.1 цього договору, несвоєчасне підписання продавцем актів приймання-передачі за минулий місяць жодним чином не змінює встановлений конкретний строк оплати поставленого газу.

Тобто, настання обов'язку з оплати спожитого газу не прив'язується до моменту підписання вказаних актів, чим спростовуються твердження відповідача.

Разом з тим, враховуючи, що сторонами по справі 23.10.2014 укладено договори про організацію взаєморозрахунків, сторони несуть відповідальність за невиконання належним чином взятих на себе зобов'язань за Договором до моменту зміни деяких умови порядку здійснення розрахунків згідно укладених договорів про організацію взаєморозрахунків. Отже, позивач необґрунтовано здійснив нарахування річних процентів у період після укладення договорів від 23.10.2014.

Водночас, безпідставним є нарахування річних процентів за період до укладення Договору, тобто з 14.02.2013 по 14.04.2013. Умовами Договору передбачено, що договір поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2013. Однак, станом на 14.02.2013, 14.03.2013 зобов'язання відповідача щодо оплати отриманого природного газу не виникли.