ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2015 року Справа № 910/15906/14
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКартере В.І., Кролевець О.А.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ГРОС-ТЕРМ"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 р. (головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Самсін Р.І.)на рішенняГосподарського суду міста Києва від 10.09.2014 р. (суддя Гулевець О.В.)у справі№ 910/15906/14 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ГРОС-ТЕРМ"доТовариства з обмеженою відповідальністю "РАСБЕК"провизнання договору недійснимза участю представників:позивачаЯкубов Я.Е.,відповідачаГуренко О.О., Чудак В.В.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2014 р. у справі №910/15906/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 р., в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з даними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду і постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема положення ст.232 ЦК України, ст.ст. 33, 34 ГПК України.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що укладання спірного договору відбулося при зловмисній домовленості представника позивача з іншою стороною.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ "ГРОС-ТЕРМ" (виробник) та ТОВ "РАСБЕК" (дистриб'ютор) було укладено дистриб'юторський договір від 07.09.2012 р. (далі - договір), відповідно до умов якого дистриб'ютор зобов'язується здійснювати продаж від свого імені та за власний рахунок продукції виробника по власних каналах збуту гуртом і в роздріб на території України та інших країн без виключення, а виробник зобов'язується здійснювати поставки лише даному дистриб'ютору (передати у власність дистриб'ютора на оплатній основі) всю вироблену продукцію (пункт 1.1 договору).
Пунктом 6.1.1 договору передбачено, що цей договір позбавляє виробника права самостійно продавати вироблену на будь-якому з власних виробництв продукцію або призначати додатково інших дистриб'юторів з продажу продукції на будь-якому ринку на території України та за її межами.
Цей договір не позбавляє дистриб'ютора права продавати однорідну продукцію інших виробників на обумовлених ринках, не погоджуючи це з існуючим постачальником (пункт 6.5 договору).
У пункті 8.2 договору встановлено, що у випадку укладання договору з іншим дистриб'ютором або будь-якого відвантаження продукції іншим покупцям на термін дії цього договору виробник зобов'язаний сплатити дистриб'ютору штраф у розмірі 100% від ціни укладеного договору або відвантаженої продукції, а також сплатити дистриб'ютору матеріальну компенсацію від вчиненого правочину у розмірі 500.000,00 грн.
Згідно з пунктом 17.4 договору дистриб'ютор може уступати свої права і вимоги або передавати свої зобов'язання за цим договором іншим особам без попередньої письмової згоди виробника.
Виробник не може укласти договори з іншими дистриб'юторами або відвантажувати виготовлену продукцію іншим замовникам чи покупцям, лише офіційному дистриб'ютору, права якого посвідчує цей договір (пункт 17.5 договору).
Позивач вважає, що дистриб'юторський договір від 07.09.2012 р. підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 232 ЦК України.
Як вказує позивач, на момент укладення спірного договору учасниками TOB "ГРОС-ТЕРМ" були Х.Бекмезджі з часткою у статутному капіталі 10% та Ф.Кумаш з часткою у статутному капіталі 90%, що підтверджується Статутом TOB "ГРОС-ТЕРМ", а генеральним директором - Р.Бекмезджі, який є рідним сином Х.Бекмезджі.
Згідно з витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців станом на 07.09.2012 р. учасником TOB "РАСБЕК" був Х.Бекмезджі з часткою у статутному капіталі 100%, а директором - І.О.Дідович, який був учасником TOB "ГРОС-ТЕРМ" до 07.06.2012 р. і вихід якого зі складу учасників був зумовлений відчуженням своєї частки Х.Бекмезджі.
Укладенню спірного договору передувало рішення загальних зборів TOB "ГРОС-ТЕРМ", оформлене протоколом № 3 від 05.09.2012 р. У вказаних загальних зборах брали участь учасники: Ф.Кумаш, якого на підставі довіреності від 06.08.2012 р. представляла О.О.Гуренко, та Х.Бекмезджі, якого на підставі довіреності представляв Р.Бекмезджі.
Позивач також зазначає, що про проведення даних зборів О.О.Гуренко не повідомила свого повіреного, мажоритарного учасника Ф.Кумаша, та приховала від позивача факт укладення спірного договору.
Відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців станом на 07.09.2012 р. Х.Бекмезджі був учасником TOB "ГРОС-ТЕРМ" з часткою у розмірі 10% та учасником TOB "РАСБЕК" з часткою у розмірі 100%; Р.Бекмезджі був генеральним директором TOB "ГРОС-ТЕРМ" та посадовою особою, яка мала право вчиняти від імені TOB "РАСБЕК" будь-які юридичні дії, в тому числі підписувати документи.
Виходячи зі змісту позовних вимог, положення п. п. 1.1, 6.1.1, 6.5, 8.2, 17.4, 17.5 спірного договору є невигідними для позивача та згідно з умовами даного договору вирішальний вплив на відносини між його сторонами має саме дистриб'ютор, тобто TOB "РАСБЕК". На думку позивача, спірний договір виключає будь-яку конкурентоспроможність TOB "ГРОС-ТЕРМ".
Позивач зазначає, що про спірний договір TOB "ГРОС-ТЕРМ" йому стало відомо лише у червні 2013 року, коли від TOB "РАСБЕК" надійшов лист про надання інформації відносно стану виробничої потужності TOB "ГРОС-ТЕРМ", а також дати початку виготовлення продукції для оформлення відповідного замовлення на реалізацію спірного дистриб'юторського договору.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами дистриб'юторського договору від 07.09.2012 р., суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Водночас колегія суддів відзначає таке. Чинне законодавство не визначає поняття дистриб'юторського договору, однак виходячи зі звичаїв ділового обороту при виникненні дистриб'юторських правовідносин юридична особа від імені виробника здійснює реалізацію продукції й виступає як торговець за договором на основі угоди про право на продаж в певному регіоні. Такою угодою надається виключне або переважне право на купівлю та перепродаж всіх виготовлених товарів або товарів певного виду.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Сервисы для юристов