Постанова ВГСУ від 22.12.2014 року у справі №907/640/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2014 року Справа № 907/640/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЄвсікова О.О.суддів:Кролевець О.А. Попікової О.В. (доповідач у справі) за участю представників: від позивача:ОСОБА_4, ОСОБА_5 дов. від 6.11.2012р. від відповідача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)від третьої особи адвокат ОСОБА_6 за договором від 21.12.2014р. від Департаменту міського господарства Ужгородської міськради не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скаргиФізичної особи - підприємця ОСОБА_8 та Департаменту міського господарства Ужгородської міської радина рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.08.2014р.та на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 16.10.2014р.у справі№ 907/640/14 Господарського суду Закарпатської областіза позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4доВиконавчого комітету Ужгородської міської радиза участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Фізичної особи - підприємця ОСОБА_8провизнання нечинним та скасування рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №200 від 18.06.2014р. "Про зміни до рішень"

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулась до Господарського суду Закарпатської області з позовом до виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання нечинним та скасування рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №200 від 18.06.2014 "Про зміни до рішень".

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.07.2014 залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізичну особу - підприємця ОСОБА_8.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 15.08.2014р. (суддя Ващиліна Н.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.10.2014р. (головуючий суддя Кордюк Г.Т., судді Давид Л.Л., Якімець Г.Г.), позов задоволено повністю. Визнано нечинним та скасовано рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №200 від 18.06.2014р. "Про зміни до рішень".

Рішення та постанова обґрунтовані приписами статті 19 Конституції України, висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні від 16.04.2009 у справі №1-9/2009, приписами статей 21, 169 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, статей 59, 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 1, 12 Господарського процесуального Кодексу України та мотивовані наявністю правових підстав для визнання оспорюваного рішення нечинним, оскільки при його прийнятті відповідач перевищив свої повноваження та порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, третя особа звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням норма матеріального та процесуального права.

Також не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, Департамент міського господарства Ужгородської міської ради звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів статей 42, 124 Конституції України, статей 2, 3, 6, 17 Кодексу адміністративного судочинства України, статей 43, 80 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник наголошує на правомірності дій відповідача щодо прийняття оспорюваного рішення про припинення дії договору безкоштовного користування автозупинкою-комплексом від 27.12.2006р. №23, укладеного з позивачем. Крім того, скаржник наполягає на тому, що даний спір має вирішуватися у порядку адміністративного судочинства.

Розглянувши касаційні скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях і застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі рішень виконавчого комітету Ужгородської міської ради №352 від 16.11.2005р. та №312 від 09.11.2005р., якими приватному підприємцю ОСОБА_4 (позивач) надано дозвіл на облаштування автобусних зупинок в комплексі з торговим павільйоном, 27.12.2006р. між Управлінням майном міста та позивачем укладено договір №23 безкоштовного користування автозупинкою-комплексом, відповідно до якого позивач приймає в безоплатне користування місце на облаштування автобусної зупинки в комплексі з торговим павільйоном на АДРЕСА_1. Договір укладено терміном на 10 років (п.2.1. договору).

Пунктом 3.1 цього договору передбачено, зокрема, що Управління майном міста має право вимагати від приватного підприємця дострокового розірвання договору в разі невиконання умов договору.

Відповідно до розділу 4 договору зміна його умов, припинення, розірвання договору між сторонами можливе лише за згодою сторін, або за рішенням суду у порядку, встановленому законом.

Рішенням №186 від 04.06.2014р. відповідачем погоджено цілодобовий режим роботи на території м. Ужгорода терміном на 1 рік в павільйоні на АДРЕСА_1 (автобусна зупинка) підприємця ОСОБА_4

Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 18.06.2014р. №200 "Про зміни до рішення" внесено зміни до пункту 4 рішення виконавчого комітету міської ради від 16.11.2005р. та пункту 1.6 рішення виконавчого комітету міської ради від 09.11.2006р. №312, де замість слів: "ОСОБА_4" читати: "ОСОБА_8. Припинити дію договору безкоштовного користування автозупинкою-комплексом від 17.12.2006р. №23 на АДРЕСА_1".

На підставі вказаного рішення виконавчого комітету, 25.06.2014р. між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_8 укладено договір №65 безкоштовного користування автозупнкою-комплексом.

Предмет позову у даній справі становить вимога про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 18.06.2014р. №200 "Про зміни до рішення" зважаючи на перевищення виконавчим комітетом своїх повноважень при його прийнятті, оскільки оспорюваним рішенням в односторонньому порядку припиненою дію договору №23 від 27.12.2006р., укладеного з позивачем.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно із преамбулою Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" цей Закон відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій відповідача.

Частиною 3 статті 24 названого Закону встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

За визначенням, наведеним у статті 1 згаданого Закону, виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Частиною 6 статті 59 Закону встановлено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення.