ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2015 року Справа № 910/12094/14
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівГольцової Л.А., Кролевець О.А.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "М енд С форвардинг Ко"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 (головуючий суддя Лобань О.І., судді Федорчук Р.В., Майданевич А.Г.)та на рішенняГосподарського суду міста Києва від 23.10.2014 (суддя Полякова К.В.)у справі№ 910/12094/14 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "М енд С форвардинг Ко"доПриватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп",третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Будінвест Компані",простягнення страхового відшкодування,за участю представниківпозивачаБойко Ю.А.,відповідачаСтеценко Т.М.,третя особане з'явились,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2014 у справі №910/12094/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2015, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд С форвардінг Ко" до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" про стягнення страхового відшкодування в сумі 249.300,27 грн. відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 237 ЦК України, ст.ст. 42, 43 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про: порушення відповідачем п. 3.1.2 та 3.1.6 договору страхування з огляду на розбіжність в інформації щодо власника транспортного засобу та напівпричепа; порушення відповідачем п. 11.1.4 договору страхування; існування між відповідачем та ТОВ "Будінвест Комапані" цивільних відносин; недоведеність відповідачем страхового випадку та наявність саме навмисного порушення водієм перевізника вимог замовника щодо збереження вантажу.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники третьої особи не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.03.2013 між Приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "М енд С форвардинг Ко" (страхувальник) було укладено договір № 11/03 добровільного страхування відповідальності експедитора.
Предметом вказаного договору є майнові інтереси страхувальника, які не суперечать чинному закону і пов'язані з відповідальністю страхувальника за відшкодування збитків, завданих власнику вантажу та/або третім особам під час експедирування вантажів на умовах договору експедирування та згідно чинного законодавства.
Умовами договору, зокрема п. 3.1, визначено, що вважається страховими випадками за цим договором, внаслідок яких настає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування.
Положеннями п. 3.1.1 договору передбачено, що одним із страхових випадків вважається відповідальність страхувальника за повну або часткову втрату вантажу (в тому числі внаслідок крадіжки, пограбування, незаконного заволодіння), або за пошкодження вантажу, тільки у відношенні відповідальності, що виникає в зв'язку з: а) транспортного законодавства або Конвенції, що застосовується до страхувальника в обов'язковому порядку; б) якщо законодавство, яке застосовується до перевезення, містить положення, згідно з яким відповідальність страхувальника може збільшитись у випадку оголошення вартості вантажу або за згодою страхувальника з власником вантажу, то таке збільшення відповідальності може бути застраховано виключно шляхом укладання додаткового договору до цього договору та за умови сплати додаткової страхової премії. При цьому збільшення відповідальності повинно бути оформлене відповідно до вимог транспортного законодавства.
Пунктом 4.7.1 договору встановлено, що якщо страхувальником укладається договір перевезення/транспортного експедирування з субпідрядником на перевезення/транспортного експедирування вантажу підвищеного ризику (у тому числі побутової електротехніки, про що вказано у п. 4.7 договору), перевізник повинен прийняти на себе відповідальність, яка не може бути меншою, ніж відповідальність за договірними умовами та положеннями міжнародних транспортних конвенцій, що застосовуються до страхувальника, причому на повну суму такої відповідальності.
Умовами п. 9 сторони погодили виключення із страхових випадків і обмеження страхування. Так, страховик звільняється від виплати страхового відшкодування, якщо відповідальність страхувальника стала наслідком навмисного порушення водієм вимог, інструкцій або розпоряджень правомочної за договором перевезення особи (замовник перевезення, вантажовідправник, вантажоодержувач) відносно нагляду за вантажем, виконанню митних формальностей, правил перевезення, збереження або декларування вантажів (п. 9.1.6 договору); внаслідок незаконного заволодіння (набуття права на майно) вантажем працівниками або представниками страхувальника шляхом обману чи зловживання довір'ям (шахрайства) (п. 9.1.8 договору).
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вірлпул Україна" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "М енд С форвардинг Ко" (експедитор) 03.01.2012 укладено договір № FF-01-12-М на транспортно-експедиторські послуги в міжнародному прямому та мультимодальному сполученні, за яким експедитор зобов'язується за дорученням, винагородою та за рахунок замовника виконати чи організувати виконання визначених даним Договором послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу замовника.
Умовами п. 1.2 договору встановлено, що перевезення вантажу замовника може проводитись як силами експедитора, так і з залученням третіх осіб, за дії яких експедитор відповідає перед замовником, як за власні.
У випадку повної або часткової втрати вантажу та/чи пошкодження вантажу експедитор несе відповідальність у розмірі інвойсної вартості, транспортної оплати та митних платежів, взятих пропорційно вартості пошкодженого чи втраченого вантажу (п. 5.7 договору).
Для забезпечення перевезення вантажу позивач як замовник уклав 17.02.2011 договір №BU7-000175 з "МК Сервісес" ОСОБА_11 (експедитор) щодо надання комплексу послуг з міжнародних перевезень вантажу.
У подальшому позивачем та експедитором складено замовлення № МС-000010176 від 01.06.2013, яким визначено, що 04.06.2013 з м. Вроцлав, Польща до м. Велика Димерка, Україна, має бути здійснено перевезення вантажу транспортними засобами з державними номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_9, власником яких є Товариство з обмеженою відповідальністю "Будінвест Компані", із зазначенням дати вивантаження вантажу 07.06.2013.
Проте, як зазначає позивач, після завантаження у м. Вроцлав, Польща, даних транспортних засобів вантаж до місця призначення не прибув та держаний кордон України не перетинав, будь-які відомості щодо його місцезнаходження відсутні.
За фактом зникнення транспортного засобу разом із вантажем досудовим розслідуванням слідчого СВ ТВМ-4 Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві винесено постанову від 02.07.2013 про закриття кримінального провадження у зв'язку із відсутністю в діяннях складу кримінального правопорушення та зазначено про цивільний характер відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю "М енд С форвардинг Ко" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будінвест Компані".
Внаслідок втрати вантажу Товариство з обмеженою відповідальністю "Вірлпул Україна" звернулось до позивача із претензією №345 від 21.06.2013 на суму 251.800,27 грн., оскільки саме позивач несе, відповідно до умов п. 5.7 укладеного між ними договору, відповідальність за повну або часткову втрату вантажу.
На виконання вимог претензії позивач перерахував на рахунок ТОВ "Вірлпул Україна" зазначену грошову суму, що підтверджується платіжними дорученнями №2614 від 31.07.2013 на суму 84.000,00 грн., № 3076 від 30.08.2013 р. на суму 84.000,00 грн. та № 3490 від 30.09.2013 на суму 83.800,27 грн.
З огляду на те, що відповідальність позивача застрахована за договором № 11/03 добровільного страхування відповідальності експедитора від 11.03.2013 у відповідача - ПрАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп", позивач 07.06.2013 звернувся до нього із заявою про виплату страхового відшкодування у зв'язку із знищенням/пошкодженням майна та 26.03.2014 із відповідною претензією.
Оскільки вказане відшкодування позивачу виплачено не було, він звернувся до суду з позовом до ПрАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" про стягнення страхового відшкодування. В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що даний випадок є страховим та виплачена ним грошова сума має бути відшкодована.
Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ст. 924 ЦК України, що кореспондується із положеннями ч. 2 ст. 308 ГК України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Сервисы для юристов