Постанова ВГСУ від 22.02.2017 року у справі №904/7092/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року Справа № 904/7092/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача),

Кондратової І.Д.,

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Карат Плюс" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 року у справі № 904/7092/16 за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Карат Плюс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Краяни" про стягнення безпідставно набутих коштів,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 10 839,60 грн., як різницю між вартістю погодженого та поставленого товару, на підставі договору купівлі-продажу від 24.02.2016 року № 240102.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив заявлені вимоги та просив стягнути з відповідача вартість оплаченого, але не поставленого товару на суму 52 335 грн. та різницю між погодженою та самовільно збільшеною вартістю поставленого товару в сумі 10 836 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2016 року (суддя Рудовська І.А.) в позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 року (судді: Кузнецов В.О., Науменко І.М., Кощеєв І.М.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та позов задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що судові рішення у справі є законними та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що 24.02.2016 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу № 240102, за умовами якого відповідач продає, а позивач купує товар в асортименті. Конкретна кількість, асортимент та ціна партії товару, що передається за даним договором, вказується у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 1.2. договору загальна сума даного договору визначається шляхом складання вартості всіх партій товару, переданими за окремими видатковими накладними у термін дії цього договору.

Пунктами 1.3., 1.4. договору визначено, що покупець зобов'язується провести 100 % передоплату за товар, що поставляється.

Документом для здійснення передоплати є рахунок, який має виставити продавець покупцю.

Документом, що підтверджує виконання сторонами своїх зобов'язань, є:

- видаткова накладна, податкова накладна (електронний формат);

- платіжне доручення (надходження грошей на р/рахунок продавця) або інший документ, що підтверджується одержання грошей продавцем (п. 2.1. договору).

24.02.2016 року на виконання умов договору відповідач виставив позивачеві рахунок-фактуру № СФ-0000030 на загальну суму 668 561,82 грн., який 29.02.2016 року оплачено у повному обсязі.

30.03.2016 року за видатковою накладною № РН-000043 відповідач поставив позивачу препарати Харнес, Дезрозал 500 Sс, Фолікул у кількості, обумовленій в рахунку-фактурі, а препарати Тітус 25 та Тренд на загальну суму 52 335,00 грн. поставлені не були.

Крім того, відповідачем збільшено ціну попередньо стовідсотково оплаченого товару. Різниця вартості між попередньо погодженим та фактично поставленим товаром склала 10 839,60 грн.

Листом від 10.05.2016 року позивач просив відповідача повернути кошти в сумі 52 335 грн. за оплачені на підставі рахунку-фактури та недопоставлені товари.

Листом від 27.05.2016 року у зв'язку з неотриманням відповіді від продавця покупець повторно просив повернути кошти в сумі 52 335 грн. або допоставити товар.

Предметом даного судового розгляду є вимоги покупця до продавця про стягнення вартості оплаченого, але не поставленого товару, та різниці між погодженою та збільшеною вартістю поставленого товару на підставі договору.