ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2017 року Справа № 6/655
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого:Студенця В.І.,суддів:Бондар С.В., Селіваненка В.П.,за участю представників сторін позивача - не з'явився; відповідача - Філімонова Г.Б., Єлєніна С.М.;розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від09.11.2007та на рішенняГосподарського суду м. Києвавід22.10.2007у справі№ 6/655за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Медінвесттрейд"доВідкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України"провизнання недійсним договору та зобов'язання повернути передане за договором майно
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Медінвесттрейд" (далі - ТОВ "Медінвесттрейд") 17.10.2007 звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" (далі - НАК "Надра України") про визнання недійсним договору міни від 25.09.2007 укладеного між ТОВ "Медінвесттрейд" та НАК "Надра України" і зобов'язання повернути передане за договором майно.
ТОВ "Медінвесттрейд" позов обґрунтовувало тим, що майно передане відповідачем за оскаржуваним договором є об'єктом державної власності, а тому розпоряджатися зазначеним майном мають право виключно суб'єкти управління об'єктами державної власності, вичерпний перелік яких визначений статтею 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності". На момент укладення оскаржуваного договору відповідач не мав абсолютного повноваження розпоряджатися нерухомим майном, яке передане за договором.
Відповідач як сторона за оскаржуваним договором не є державним або комунальним підприємством, а об'єктом оскаржуваного договору (у частині майна переданого відповідачем) є державне майно віднесене до основних фондів, і відповідно до ч. 4 ст. 293 ГК України не може бути об'єктом міни.
Відповідно до ст. 659 ЦК України право міни товару так само як його продажу, належить виключно власникові товару - яким відповідач не є, а відповідно до частини першої статті 658 ЦК України продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо), і у разі невиконання цієї вимоги покупець має право вимагати в тому числі і розірвання договору міни так само як і договору купівлі - продажу, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар.
Відповідачем не було передано позивачеві жодних документів, що підтверджували б правомірність укладення ним оскаржуваного договору з огляду на спеціальні обмеження, процедури і вимоги встановлені чинним законодавством для відчуження державного майна.
Зі сторони ТОВ "Медінвесттрейд" мала місце помилка стосовно істотних умов оскаржуваного договору - прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Безпосередньо внаслідок цієї помилки, волевиявлення позивача як учасника оскаржуваного договору - не відповідало його внутрішній волі. Така помилка позивача, відповідно до ст. 220 ЦК України, має наслідком визнання оскаржуваного договору недійсним.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.10.2007 порушено провадження у справі № 6/655 за позовом ТОВ "Медінвесттрейд" до НАК "Надра України" про визнання недійсним договору міни від 25.09.2007 і зобов'язання повернути передане за договором майно та призначено справу до розгляду на 22.10.2007.
Рішенням Господарського суду м. Києва (суддя Ковтун С.А.) від 22.10.2007 у позові відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Андрієнко В.В. - головуючий суддя, судді Малетич М.М., Моторний О.А) від 09.11.2007 рішення Господарського суду м. Києва від 22.10.2007 залишено без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Медінвесттрейд" - без задоволення.
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2007 та рішенням Господарського суду м. Києва від 22.10.2007, НАК "Надра України" подало касаційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції, підтриманий судом апеляційної інстанції про законність укладеного 25.09.2007 між ТОВ "Медінвесттрейд" та НАК "Надра України" договору міни, ґрунтується на невірному застосуванні норм матеріального права, зокрема ст.ст. 1, 6 Закону України "Про холдингові компанії в Україні", ст.ст. 141, 148, 293 ГК України, ст.ст. 3, 4, 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", що в силу приписів ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування таких судових актів.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.03.2017 відновлено ПАТ "НАК "Надра України" строк подання касаційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 19.04.2017.
На адресу суду 14.04.2017 надійшла заява від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНТАЛІТ", в якій товариство просить суд залучити його до участі у справі № 6/655, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Клопотання мотивоване зокрема тим, що ТОВ "Медінвесттрейд" шляхом продажу здійснило відчуження належного йому майна: будинок номер 123а по вул. Межигірській с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області та майно комплексу відпочинку "Пуща Водиця" урочища "Межигір'я", яке розташоване за адресою Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Івана Франка,19. Покупцем вказаної нерухомості стало ТОВ "ТАНТАЛІТ"
Оскарження договору міни від 25.09.2007 фактично ставить під сумнів і правомірність укладених з ТОВ "ТАНТАЛІТ" договорів № 334 і № 335 від 09.11.2007. Право власності на майно, яке вимагається повернути у межах даної справи, перейшло до ТОВ "ТАНТАЛІТ".
Відповідно до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.
Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.
Виходячи із змісту зазначеної статті, питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду, або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення.
Процесуальний закон також не обмежує можливості залучення таких осіб в процесі повторного розгляду справи в апеляційному порядку до прийняття апеляційною інстанцією судового рішення зі справи, з огляду на те, що суд апеляційної інстанції в силу ст. ст. 99, 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, користується правами суду першої інстанції.
Оскільки касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (ч. 2 ст.1115 ГПК України) і переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 1117 ГПК України), то у суду касаційної інстанції в процесі перегляду справи у касаційному порядку відсутні повноваження залучати до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що заява ТОВ "ТАНТАЛІТ" про залучення товариства в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, до участі у справі № 6/655 задоволенню не підлягає.
Сервисы для юристов