ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2014 року Справа № 910/2702/13 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Алєєвої І.В. - головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.,за участю представників:позивачаЧеботарьова І.Т. (дов. від 16.03.2012 р. № 14-352)відповідачаМатвеєва В.П. (дов. від 01.10.2013 р. № 91/2013/1001-6)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 р.у справі № 910/2702/13 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Київенерго"простягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат у розмірі 1 061 798,84 грн.В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення пені, 3% річних та інфляційний втрат у розмірі 1 061 708,84 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.09.2013 р. (головуючий суддя - Лиськов М.О., судді - Бойко Р.В., Спичак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 р. (головуючий суддя - Отрюх Б.В., судді - Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.), у справі № 910/2702/13 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Мотивуючи прийняті судові акти, суди виходили з того, що відповідач був позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ з огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері постачання та реалізації енергоносіїв та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що здійснюють господарську діяльність в енергетичній галузі, а відтак зазначили про відсутність вини Публічного акціонерного товариства "Київенерго" у простроченні платежів за договором, у зв'язку з чим, посилаючись на приписи статті 218 Господарського кодексу України та статті 614 Цивільного кодексу України, вказали про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені, так само як і 3% річних та інфляційних втрат.
Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти у даній справі нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.01.2014 р. (у складі колегії суддів: головуючий - Корсак В.А., судді - Данилова М.В., Данилова Т.Б.) розгляд касаційної скарги у даній справі призначено на 19.03.2014 р.
Згідно з розпорядженням в.о. голови Вищого господарського суду України від 18.03.2014 р. № 03-05/254 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Корсака В.А. для розгляду касаційної скарги у даній справі було сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Алєєва І.В., судді - Данилова Т.Б., Данилова М.В., про що було повідомлено присутніх у судовому засіданні представників сторін. Відводу складу колегії суду заявлено не було.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 31.01.2012 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (покупець) було укладено договір № 137-12-БО про закупівлю природного газу, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") (газ), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у пункті 1.2 цього договору.
Газ, що поставляється за цим договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.
Згідно з пунктом 1.2 договору продавець передає покупцю для теплових мереж Київенерго в період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. природний газ в обсязі 230 000 тис. куб.м (двісті тридцять мільйонів куб.м.), у тому числі по місяцях кварталів.
У відповідності до пункту 3.1 договору ціна за 1 000 куб.м. природного газу становить 3 509 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до вимог пункту 6.1 покупець зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати за поставлений газ.
У разі порушення покупцем умов пункту 6.1 цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 7.3 договору).
Відповідно до пункту 10.1 договір набирає чинності з дати підписання та скріплюється печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами від 01.01.2012 р., і діє у частині поставки газу до 31.12.2012 включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.
Судами також встановлено, що на виконання умов договору позивач протягом січня - липня 2012 року поставив, а відповідач прийняв природний газ обсягом 156 358,35 куб.м. на загальну суму 620 942 428, 23 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2012 р. на суму 154 196 992,37 грн., від 29.02.2012 р. на суму 187 332 904,65 грн., від 31.03.2012 р. на суму 138 893 880,67 грн.. від 30.04.2012 р. на суму 73 797 334,55 грн., від 31.05.2012 р. на суму 20 875 618,21 грн., від 30.06.2012 р. на суму 20 004 860,69 грн., від 31.07.2012 р. на суму 25 840 837,09 грн.
Звертаючись до суду з позовом, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зазначило, що оплата за природний газ була здійснена відповідачем з порушенням обумовленого договором строку, з огляду на що позивач просив стягнути з відповідача пеню, нараховану на підставі пункту 7.3 договору, а також 3% річних та інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України.
Як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, за яким одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві, товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (статті 265 Господарського кодексу України).
Аналогічні положення містяться у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Сервисы для юристов