ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2016 року Справа № 910/24741/15 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
головуючого - суддів:Поляк О.І. (доповідач), Алєєвої І.В., Ходаківської І.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.06.2016у справі № 910/24741/15 Господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс"третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4простягнення 2 338,55 грн в порядку регресу,
за участю представників
від позивача: Алендар Ю.І.;
від відповідача: не з'явились;
від третьої особи: не з'явились;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2015 у справі № 910/24741/15 (суддя - Ковтун С.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 (головуючий суддя - Буравльов С.І., судді: Андрієнко В.В., Шапран В.В.), у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 у справі № 910/24741/15 і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33 - 38, 43, 84, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
У призначене судове засідання з'явився представник позивача. Представники відповідача та третьої особи не скористалися своїм правом на участь у призначеному судовому засіданні.
Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 04.07.2013 між ПрАТ "СК "ВУСО" (страховик) та ПрАТ "Страхова компанія "Інтер-Поліс" (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 936290-02-10-01, відповідно до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією транспортного засобу, а саме: автомобіля Mazda 3, державний номер НОМЕР_1.
Згідно з довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 9382730 04.05.2014 о 05 год 20 хв у Броварському районі Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля Mazda 3, державний номер НОМЕР_1 та автомобіля Ford Focus, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 25.06.2014 у справі № 754/9631/14-п водія ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.
Господарськими судами встановлено, що 08.07.2014 ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО" було складено страховий акт № 2673-02 до договору страхування наземного транспорту № 936290-02-10-01 від 04.07.2013, відповідно до якого сума страхового відшкодування складає 1 708,48 грн.
На підставі зазначеного, відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 936290-02-10-01 від 04.07.2013 ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО" виплачено на користь станції технічного обслуговування суму страхового відшкодування у розмірі 1 708,48 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 7618 від 08.07.2014.
Господарськими судами також встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 застрахована у ПрАТ "СК "Інтер-Поліс" на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/9101538.
20.10.2014 ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО" звернулось до ПрАТ "СК "Інтер-Поліс" з регресною вимогою № 4724 про відшкодування ПрАТ "ВУСО" понесених збитків в сумі 1 708,88 грн. Однак, ПрАТ "СК "Інтер-Поліс" не здійснило виплату суми страхового відшкодування на користь ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО" в порядку регресу.
У зв'язку з викладеним, ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ "Страхова компанія "Інтер-Поліс" про стягнення з останнього на користь ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО" страхового відшкодування в розмірі 1 708,48 грн, 599,88 грн інфляційних втрат, 30,19 грн 3% річних.
Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій, посилаючись на ст. 27 Закону України "Про страхування", ст.ст. 993, 1187 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 22, 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виходили з того, що вина водія, який керував транспортним засобом Ford Focus, державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_4, встановлена постановою Деснянського районного суду м. Києва від 25.06.2014 у справі № 754/9631/14-п, однак, згідно витягу Моторного (транспортного) страхового бюро станом на дату ДТП - 04.05.2014 відсутній договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладений відносно транспортного засобу державний номер НОМЕР_3, а поліс № АС 9101538, на підставі якого була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 у ПрАТ "СК "Інтер-Поліс", визначений страховиком, як втрачений бланк. За таких обставин відсутні підстави для відповідальності відповідача за втраченим полісом, а тому він не є особою, яка повинна відповідати за шкоду завдану ОСОБА_4
Колегія суддів не погоджується з такими висновками господарських судів попередніх інстанцій, вважає їх передчасним та таким, що зроблено з порушенням процесуальних норм, що призвело до неповного з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення даного спору по суті, з огляду на наступне.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 38.2.3. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов'язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим Законом.
Отже, зазначена стаття передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову за умови, що встановлено забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду та страховика, який був зобов'язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим Законом.
За змістом ч. 1 ст. 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Сервисы для юристов