Постанова ВГСУ від 18.04.2017 року у справі №910/17426/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 року Справа № 910/17426/16

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Самусенко С.С.,розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київстар"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 (головуючий суддя Зубець Л.П., судді Алданова С.О., Мартюк А.І.)та рішенняГосподарського суду міста Києва від 15.11.2016 (суддя Головатюк Л.Д.)у справі№ 910/17426/16 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" доПриватного акціонерного товариства "Київстар"прозобов'язання вчинити дії та стягнення 34992,72 грн.,

за участю представниківпозивачаПонько Ю.І.,відповідачаСавченко А.В.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2016 у справі №910/17426/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2017, провадження у справі в частині стягнення 34992,72 грн. припинено, решту позовних вимог задоволено. Зобов'язано відповідача забрати у позивача майно зі зберігання, а саме: телекомунікаційне обладнання стільникового зв'язку (контейнер 1; зовнішній кондиціонер 1; антенно-фідерні пристрої 1 комплект), яке знаходиться за адресою: Київська область, с. Борова, вул. Польова, 26, р/р вежа Південно-Західної залізниці. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 2756,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. ч. 2 ст. 938 ЦК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору не надали належної оцінки тому, що умовами договору зберігання сторони не передбачили дати закінчення строку його дії, а тому позивач повинен зберігати річ до пред'явлення вимоги про її повернення поклажодавцем. На думку скаржника, сума плати за зберігання майна та порядок її внесення після закінчення договору сторонами не визначалася, а тому позивач вніс плату за зберігання згідно договору, а висновки суду щодо припинення договору є помилковими. Також заявник касаційної скарги вважає, що суд вийшов за межі позовних вимог щодо зміни змісту позовної вимоги та ціни позову, що є порушенням норм ст. ст. 4-2, 4-3, 55, 65, 83 ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 03.03.2009 (01.06.2009) між Державним територіальним галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця", правонаступником якого є позивач, як зберігачем та Приватним акціонерним товариством "Київстар" як поклажодавцем укладено договір зберігання №ПЗ/ШЧ1-095814/НЮ (далі - Договір).

Відповідно до пп. 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених договором, згідно з актом прийому-передачі обладнання (додаток №1), що є невід'ємною частиною Договору, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне оплатне зберігання телекомунікаційне обладнання стільникового зв'язку (далі - майно). Під строковим зберіганням сторони домовилися розуміти виконання всіх заходів для забезпечення схоронності майна згідно з договору протягом терміну його дії.

Умовами п. 1.3 Договору передбачено місце зберігання майна: р/р вежа Південно-Західної залізниці, що знаходиться за адресою: Київська область, с. Борова, вул. Польова, 26.

Сторони у п. п. 1.4, 1.5. Договору погодили, що моментом передачі майна на відповідальне зберігання є момент підписання сторонами акта прийому-передачі обладнання на зберігання, цей акт підписується з Київською дистанцією сигналізації та зв'язку Південно-Західної залізниці.

У п. 1.5 Договору визначено, що функцію зберігача від імені ДТГО "Південно-Західна залізниця" здійснює відокремлений підрозділ - Київська дистанція сигналізації та зв'язку.

Як передбачено сторонами в п. п. 2.5.1, 2.5.2 Договору, зберігач має право вимагати від поклажодавця виконання зобов'язань за договором та вимагати від поклажодавця своєчасну плату за зберігання майна.

Пунктом 3.1.2 Договору сторони погодили, що поклажодавець зобов'язаний після закінчення строку дії договору забрати у зберігача майно.

Відповідно до п. п. 4.1 за зберігання майна поклажодавець сплачує зберігачу кошти у розмірі 3888,08 грн., в тому числі ПДВ 20% 648,01 грн., на місяць відповідно до додатку 2 до Договору. Вартість послуг визначена за 1 місяць разом з ПДВ і сплачується поклажодавцем до 25-го числа поточного місяця.

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що якщо поклажодавець після закінчення строку договору не забрав майно, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час його зберігання.

На виконання умов Договору відповідач передав, а позивач прийняв на зберігання обладнання за актом від 29.05.2009.

Строк дії договору погоджено в п. п. 7.1, 7.3, 7.4 Договору з моменту його підписання до 01.12.2009.

Пунктом 7.3. Договору сторони погодили, що у разі відсутності заперечень/заяв сторін щодо припинення договору в строк згідно з п.7.1 за один місяць до моменту збігання строку дії договору, договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах.

Крім того пунктом 7.4 Договору передбачено, що договір може бути розірваний в односторонньому порядку будь-якою із сторін у разі невиконання або неналежного виконання умов договору іншою стороною, шляхом направлення письмового попередження за один календарний місяць до дати розірвання.

Листом №1996 від 22.10.2015 позивач повідомив відповідача про припинення дії, зокрема, договору зберігання №ПЗ/ШЧ1-095814/НЮ від 01.06.2009 на зберігання майна на р/р вежі Південно-Західної залізниці, що знаходиться за адресою: Київська область, с. Борова, вул. Польова, 2-б,та про просив відповідача в термін до 12.12.2015 демонтувати та вивезти обладнання з території об'єктів, на яких вони зберігаються.

У відповідь листом вих.№30071/01 від 18.11.2015 відповідач повідомив позивача про те, що він не вбачає підстав для припинення дії, зокрема, договору зберігання №ПЗ/ШЧ1-095814/НЮ від 01.06.2009 до моменту його переоформлення з позивачем.

Предметом даного спору є вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за час зберігання майна (за грудень 2015 року, січень-серпень 2016 року), що складає 34992,72 грн., та зобов'язання забрати майно зі зберігання (телекомунікаційне обладнання стільникового зв'язку).

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).