Постанова ВГСУ від 17.02.2016 року у справі №905/1330/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року Справа № 905/1330/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Губенко Н.М., Картере В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Торговий Дім "Азовзагальмаш"на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.11.2015та на рішеннягосподарського суду Донецької області від 10.09.2015у справі№905/1330/15 господарського суду Донецької області за позовомПриватного акціонерного товариства "Торговий Дім "Азовзагальмаш"доПублічного акціонерного товариства "ОТП Банк"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1. Публічного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування"; 2. Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш"; про визнання поруки припиненою в судовому засіданні взяли участь представники:

- ПрАТ "Торговий Дім "Азовзагальмаш" повідомлений, але не з'явився;

- ПАТ "ОТП Банк" Ігнатенко М.В.;

- ПАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" повідомлений, але не з'явився;

- ПАТ "Азовзагальмаш" повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.09.2015 у справі №905/1330/15 (суддя Демідова П.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.11.2015 (судді: Дучал Н.М., Склярук О.І., Ушенко Л.В.), Приватному акціонерному товариству "Торговий Дім "Азовзагальмаш" (надалі позивач/скаржник) відмовлено у задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (надалі відповідач/банк/ПАТ "ОТП Банк"), треті особи у справі на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "Маріупольський завод важкого машинобудування" (надалі ПАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування") та Публічне акціонерне товариство "Азовзагальмаш" (надалі ПАТ "Азовзагальмаш"), про визнання поруки припиненою.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи.

Банк надав відзив на касаційну скаргу позивача, в якому заперечує проти її задоволення, просить рішення та постанову, прийняті у даній справі, залишити без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору є вимога позивача про визнання припиненою поруки, що виникла на підставі договору поруки №SR 11-039/28-4 від 24.02.2011, укладеного між позивачем та відповідачем.

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на те, що внаслідок того, що Публічне акціонерне товариство "Маріупольський завод важкого машинобудування" фактично не отримувало коштів за кредитним договором № CR 11-026/28-4 від 24.02.2011, за виконання якого поручився позивач відповідно до договору поруки №SR 11-039/28-4 від 24.02.2011, було збільшено обсяг відповідальності позивача, що відповідно до ст. 559 ЦК України є підставою для припинення поруки. Крім того, як стверджує позивач, кредитний договір в силу ст. 1046 ЦК України є неукладеним по відношенню до ПАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування".

Суди попередніх інстанцій не погодилися із такими доводами позивача, наведеними в обґрунтування підстав позову, при цьому, виходили із того, що позивачем не наведено підстав, з якими законодавець пов'язує припинення договору поруки в порядку ст. 559 ЦК України. З такими висновками погоджується суд касаційної інстанції з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 24.02.2011 між відповідачем (банком) та третіми особами у даній справі був укладений договір про надання кредиту № СR 11-026/28-4 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого банк надає третім особам (позичальникам 1 та 2) кредит в розмірі, що не перевищує ліміт фінансування, а позичальник приймає, зобов'язується належним чином використати та повернути банку кредит, а також сплатити проценти та виконати інші зобов'язання, встановлені у цьому договорі.

До кредитного договору сторонами були укладені ряд договорів про зміну договору про надання кредиту № СR 11-026/28-4, які відповідно до п. 7.3 кредитного договору, є його невід'ємною частиною.

Згідно з положеннями розділу "Визначення термінів" кредитного договору, сторони погодили, що під поняттям "позичальник", яке застосоване в договорі, вони розуміють позичальника-1 (ПАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування") та/або позичальника-2 (ПАТ "Азовзагальмаш"); ліміт фінансування - максимально дозволена сума заборгованості позичальника за кредитом. Ліміт фінансування складає 23500000,00 доларів США.

Пунктом 1.4 кредитного договору визначено, що позичальник зобов'язаний сплатити банку відповідну плату від суми кредиту в порядку та на умовах, визначених договором. Проценти за кредит розраховуються банком від суми кредиту на підставі процентної ставки в розмірі 11,5% річних із розрахунку 360 днів на рік, якщо інше не буде погоджено сторонами.

За змістом кредитного договору отримання кредитних коштів може бути здійснено позичальником-1 та/або позичальником-2, але в межах спільного ліміту фінансування.

Банк здійснює надання кредиту позичальнику відповідно до кредитної(их) заявки(ок), яка(і) надається(ються) позичальником банку щонайменше за три банківські дні до передбачуваної дати отримання позичальником траншу, якщо сторони не домовляться про інше (п. 1.7.1 кредитного договору). Пунктом 1.7.1.1. кредитного договору сторони узгодили, що не зважаючи на інші умови договору, сторони домовились про те, що кредитна(і) заявка(и) може(уть) бути підписана(і), лише тим позичальником, за дорученням якого згідно кредитної(их) заявки(ок) банк зобов'язується надати транш на умовах, зазначених в такій(их) кредитній(их) заявці(заявках)

Відповідно до п. 1.6 кредитного договору позичальник зобов'язався виконати боргові зобов'язання у повному обсязі в строк до 31.12.2012 включно. При цьому, у випадку укладання додаткової угоди, позичальник зобов'язаний виконати боргові зобов'язання в повному обсязі в строк до 31.12.2015 (включно), якщо інше не буде письмово погоджене сторонами

Договорами про зміну договору про надання кредиту № 3 від 23.08.2012, № 6 від 30.04.2013, № 7 від 29 липня 2013 року сторони дійшли згоди, що ліміт фінансування за цим договором змінюється ( зменшується) за графіком, визначеним сторонами у п. 1.1.3 договору.

Договором № 4 про зміну договору про надання кредиту сторонами внесені зміни до п. 1.1.2 кредитного договору стосовно розміру зваженої вартості предмету застави; до п.п. 1.4.4-1.4.6 кредитного договору стосовно порядку нарахування та сплати відсотків за користування кредитом, та визначений порядок використання персональних даних.

Договором № 8 від 27.09.2013 про зміну договору про надання кредиту сторони внесли зміни до п. 1.1.3 кредитного договору, а саме - дійшли згоди про загальне зменшення ліміту фінансування до 18739199,66 дол. США. та встановили, що починаючи з 30.09.2014 погашення кредиту здійснюється щоквартально рівними платежами від розміру заборгованості позичальника, що існуватиме перед банком станом на 30.09.2014; а також змінили п. 1.6 кредитного договору, встановивши строк виконання позичальниками зобов'язань до 29.12.2016 включно, в порядку встановленому п. 1.1.3 кредитного договору.

Відповідно до п. 1.12 кредитного договору сторони домовились, що позичальник-1 та позичальник-2 зобов'язуються перед банком виступати солідарними боржниками по цьому договору. Позичальник-1 та позичальник-2 несуть солідарну відповідальність перед банком до тих пір, поки боргові зобов'язання не будуть виконані в повному обсязі. Банк може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань до позичальника-1 або позичальника-2, або до всіх одночасно. Банк має право звернутись до позичальника-1 або позичальника-2 з вимогою про виконання боргових зобов'язань як в повному обсязі, так і у визначеній банком частині. Пред'явлення банком вимоги щодо виконання частини боргових зобов'язань не позбавляє банк права пред'явлення вимоги щодо виконання іншої частини боргових зобов'язань.

Отже, виходячи з положень вказаного пункту, виникнення солідарного обов'язку у ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" та у ВАТ "Азовзагальмаш" з виконання зобов'язань за кредитним договором не ставиться в залежність від того, ким саме фактично були отримані кредитні кошти.