ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2016 року Справа № 910/20696/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого Овечкіна В.Е.,суддівКорнілової Ж.О., Чернова Є.В.,за участю представників:позивача відповідача-Швед Я.О., -ОСОБА_5, ОСОБА_6,третьої особи-не з'явились,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуфізичної особи-підприємця ОСОБА_7на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.12.2015у справі№910/20696/15за позовомКП "Київський метрополітен"до (третя особафізичної особи-підприємця ОСОБА_7 - Департамент комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міськдержадміністрації))про виселення з орендованого майна та зобов'язання демонтувати тимчасову огороджувальну конструкцію ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м.Києва від 06.10.2015 (суддя Турчин С.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 (судді: Федорчук Р.В., Майданевич А.Г., Лобань О.І.), позов задоволено - на підставі ст.ст.763,764,785 ЦК України, ст.136 ГК України та ч.2 ст.26, ч.1 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" виселено фізичну особу-підприємця ОСОБА_7 з орендованого майна, а саме з частини переходу загальною площею 21,8кв.м., що знаходиться за адресою станція метро "Харківська" (вестибюль №1), та зобов'язано відповідача демонтувати тимчасову огороджувальну конструкцію, що знаходиться в частині переходу загальною площею 21,8кв.м. за адресою: станція метро "Харківська" (вестибюль №1).
Рішення мотивоване обставинами припинення з 10.05.2015р. договору оренди №516 від 20.07.2012 у зв'язку із закінченням строку дії договору та своєчасною відмовою позивача (балансоутримувача орендованого комунального майна) від пролонгації договору, оформленої листом від 26.05.2015 №419-ПДД.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_7 в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.764 ЦК України, ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч.5 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст.1 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що рішення про небажання продовжувати строк дії договору прийняв позивач та виклав у своєму листі, але про наявність інших рішень щодо орендованого майна в період з 10.05.2015р. по 10.06.2015р. третя особа та Київська міськдержадміністрація не повідомила.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників позивача та відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду м.Києва з наступних підстав.
Залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:
20.07.2012р. між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (яке в подальшому перейменовано на Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (орендар) та Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (підприємство) укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №516 (далі - договір), за умовами п.п.1.1,2.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину переходу), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та визначена відповідно до проектної документації, розробленої Державним підприємством "Проектний інститут Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, що знаходиться за адресою: станція метро "Харківська" (вестибюль №1), б\н, для торгівлі непродовольчими товарами, загальною площею 21,8кв.м.
Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі КП "Київський метрополітен" (п.2.4 договору).
Договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 12.05.2012р. до 10.05.2015р. (п.9.1 договору).
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається пролонгованим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформлюються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною Договору (п.9.7 Договору).
З матеріалів справи вбачається, що 26.05.2015р. позивач звернувся до відповідача з листом, в якому повідомив відсутність намірів продовжити строк дії договору та просив привести об'єкт оренди у первинний стан та передати орендодавцю за актом приймання-передачі.
Відповідно до п.8.5.6 договору у разі припинення дії цього договору орендар звільняє орендовану частину приміщення переходу станції метро "Харківська" в термін, визначений п.4.15 цього договору, від своїх огороджуючих конструкцій.
Проте, відповідач об'єкт оренди не повернув, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про виселення фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 з орендованого майна, а саме: з частини переходу загальною площею 21,8кв.м., що знаходиться за адресою: станція метро "Харківська" (вестибюль №1), та зобов'язання відповідача демонтувати тимчасову огороджувальну конструкцію, що знаходиться в частині переходу загальною площею 21,8кв.м. за адресою: станція метро "Харківська" (вестибюль № 1).
Відповідно до ч.2 ст.26, ч.1 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем в порядку, визначеному п.9.7 договору, направлено відповідачу повідомлення про припинення терміну дії договору. Таким чином, дію договору не було продовжено на той же самий термін.
Згідно з ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Орендар після припинення дії договору оренди зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству (п.4.15 договору).
Відповідачем не надано суду доказів того, що строк дії договору було продовжено сторонами, не надано доказів повернення орендованого майна по акту приймання-передачі позивачу, як і не надано доказів того, що у відповідності до п.7.5 договору відповідачем було повернуто об'єкт оренди позивачу в термін, визначений п.4.15 договору.
Враховуючи вищенаведене, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що невиконання відповідачем обов'язку звільнення орендованого майна стало підставою для задоволення вимог позивача про виселення відповідача із займаного приміщення та як наслідок, задоволенню підлягає вимога позивача про зобов'язання відповідача демонтувати належні йому тимчасові огороджуючі конструкції.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги про те, що позивач не є власником орендованого майна, апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно положень п.5.2 Статуту КП „Київський метрополітен" майно комунального підприємства "Київський метрополітен" є комунальною власністю територіальної громади м. Києва і закріплене за ним на праві господарського відання.
Передача майна територіальної громади м.Києва, яке знаходиться на балансі КП "Київський метрополітен", здійснюється відповідно до норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Положення про оренду майна територіальної громади м.Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 №34/6250.
Згідно зі ст.136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.
З огляду на зазначене, позивач звернувся до суду з позовом про виселення відповідача із займаного приміщення у відповідності до вимог чинного законодавства для захисту своїх прав.
Колегія суддів, враховуючи приписи ст.136 ГК України щодо захисту права господарського відання нарівні із захистом права власності, погоджується з висновком суду першої інстанції про звернення КП "Київський метрополітен" за захистом свого права господарського відання стосовно орендованого комунального майна, а не за захистом прав чи інтересів власника в особі Київської міської ради, чим спростовується твердження скаржника про зворотне.
Проте, колегія не може погодитися з передчасними висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.
Сервисы для юристов