ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2016 року Справа № 904/281/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. - головуючого,
Самусенко С.С.,
Татькова В.І.
розглянувши касаційну
скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Каркінітський"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24 листопада 2015 року
у справі № 904/281/15
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Каркінітський"
до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
про стягнення 4 311 123,33 грн.
за участю представників
позивача - не з'явився
відповідача - Бондаренко Д.Ю.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2015 року у справі № 904/281/15 (судді Мельниченко І.Ф., Мартинюк С.В., Мілєва І.В. ) задоволено позов сільськогосподарського виробничого кооперативу "Каркінітський" до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", стягнуто 4000000 грн. основного боргу та 311 123,33 грн. відсотків за користування депозитними вкладами.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24 листопада 2015 року (судді Бахмат Р.М., Кощеев І.М., Науменко І.М.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2015 року у справі №904/281/15 скасовано, у позові відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою Сільськогосподарський виробничий кооператив "Каркінітський" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2015 року у справі № 904/281/15 залишити без змін.
В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сільськогосподарським виробничим кооперативом "Каркінітський" (Клієнт) та публічним акціонерним товариством Комерційним банком „Приватбанк" (Банк) укладено договір приєднання №227347 про розміщення грошових коштів на депозиті строковому від 28 листопада 2013 року.
Відповідно до п. 1.1 вище зазначеного Договору, предметом договору є внесення клієнтом та прийняття банком тимчасово вільних грошових коштів на строк, що зазначений в договорі, з обов'язком виплачувати клієнту суму вкладу та відсотки на умовах та в порядку, що встановлені Умовами та в порядку, що встановлені Умовами та Правилами розміщення грошових коштів на депозитному рахунку суб'єктів господарювання, у тому числі з використанням технологій дистанційного відкриття рахунків депозиту Приват24 за платіжними дорученнями, щодо порядку розміщення грошових коштів на депозиті строковому.
За цим договором клієнт вносить тимчасово вільні грошові кошти у сумі 4000000 грн. на депозитний рахунок, на строк, зазначений в пункті 2.4 цього договору. Датою внесення вкладу вважається дата надходження коштів на депозитний рахунок, (пункт 2.1 договору).
Згідно з пунктом 2.2 Договору, за користування вкладом банк зобов'язався виплачувати клієнту відсотки з розрахунку відсоткової ставки у розмірі 17% річних.
Відповідно до пункту 2.3 Договору Клієнт зобов'язався перерахувати вільні грошові кошти у сумі, обумовленій у пункті 2.1 цього Договору за зазначеними реквізитами протягом трьох банківських днів від дати відкриття депозитного рахунку та формування цього Договору.
Пунктом 2.4 Договору встановлено строк розміщення грошових коштів на депозитному рахунку до 29 листопада 2014 року.
Сервисы для юристов