Постанова ВГСУ від 14.07.2014 року у справі №910/686/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2014 року Справа № 910/686/14

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В.розглянувши касаційну скаргу Адвокатського об'єднання „СОЛОМОН"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014у справі№ 910/686/14 Господарського суду міста Києваза позовомАдвокатського об'єднання „СОЛОМОН"доПублічного акціонерного товариства „БАНК ПЕРШИЙ"провизнання недійсним договору оренди нежитлового приміщенняза участю представників сторінвід позивача: не з'явились, від відповідача: Саєнко В.В. (довіреність № 107 від 12.06.2014),

ВСТАНОВИВ:

Адвокатське об'єднання „СОЛОМОН" у січні 2014 року звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства „БАНК ПЕРШИЙ" про визнання недійсним договору б/н від 15.04.2013 оренди нежитлового приміщення, за адресою: АДРЕСА_1, який укладено без відповідних повноважень та всупереч діючому законодавству, оскільки банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам'ятних, ювілейних, інвестиційних момент) та страхування, крім виконання функцій страхового посередника.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2014 (суддя Смирнова Ю.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 (колегія суддів: Яковлєв М.Л. - головуючий, Гончаров С.А., Куксов В.В.), у справі № 910/686/14 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення та постанова мотивовані тим, що відповідач є власником майна переданого за договором оренди. Передача майна в оренду належить до сфери нематеріального виробництва, не є торговельною та страховою діяльністю, а тому встановлені Законом України „Про банки і банківську діяльність" обмеження, щодо діяльності банків не поширюються на такий вид діяльності як передача майна в оренду.

Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати, і прийняти нове рішення, яким визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення № б/н від 15.04.2013 з моменту його укладення.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.07.2014 касаційну скаргу Адвокатського об'єднання „СОЛОМОН" в складі колегії суддів: Капацин Н.В. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Кривди Д.С. прийнято та призначено до розгляду на 14.07.014 в такому складі колегії. Вказану колегію суддів сформовано, відповідно до рішення зборів суддів Вищого господарського суду України № 1 від 13.05.2014, згідно з частиною п'ятої статті 116 Закону України „Про судоустрій і статус суддів", частини третьої статті 21 Господарського процесуального кодексу України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010, та враховуючи пропозиції робочої групи Вищого господарського суду України з упорядкування спеціалізації суддів та/або судових палат, створеної рішенням зборів суддів Вищого господарського суду України № 3 від 22.04.2014.

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України Бенедисюка І.М. № 05-05/926 від 11.07.2014 у справі № 910/686/14 сформовано колегію суддів у складі: Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між Публічним акціонерним товариством „БАНК ПЕРШИЙ" (орендодавець, відповідач) та Адвокатським об'єднанням „СОЛОМОН" (орендар, позивач) 15.04.2013 укладено договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до пункту 1.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 257 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до пункту 1.2 договору, приміщення належить орендодавцю на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу від 25.01.2008, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрованого в реєстрі за № 1495. Право власності зареєстроване Комунальним підприємством „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" 04.02.2008, реєстраційний номер 19796144.

Згідно з пунктом 2.1 договору, приміщення передається орендарю з метою використання його для розміщення офісу.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що строк оренди нежитлового приміщення встановлюється до 14.04.2016 включно. Обчислення строку оренди починається з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі та закінчується датою, визначеною сторонами в акті приймання-передачі приміщення.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що передача приміщення в оренду за договором оформляється актом приймання-передачі, який підписується орендарем та орендодавцем протягом 5-ти календарних днів з дня набрання чинності договором.

На виконання умов договору 15.04.2013 відповідачем передано, а позивачем прийнято в користування відповідне приміщення, факт чого сторонами не заперечувався.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором найму (оренди).

Відповідно до пункту 1 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом цих норм Цивільного та Господарського кодексів України договір оренди - реальний, двосторонній та оплатний договір. Договір оренди є двостороннім, оскільки кожна зі сторін цього договору несе обов'язки на користь іншої сторони.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", який введено в дію з дня опублікування 02.06.1992 (згідно з Постановою Верховної Ради України від 10.04.1992 № 2270 XII) зі змінами, внесених згідно із Законами України від 23.12.1997 № 768197-ВР, від 21.04.2011 № 3269-VI), цей Закон регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", в редакції Закону України від 23.12.1997 № 768/97-ВР, зі змінами, внесених згідно із Законом України від 29.06.2004 № 1905-IV, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.