Постанова ВГСУ від 14.03.2017 року у справі №910/32920/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 року Справа № 910/32920/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "Консул"на рішеннягосподарського суду міста Києва від 26.09.2016та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.12.2016 у справі № 910/32920/15 господарського суду міста Києваза позовомАкціонерного товариства закритого типу "Консул"доПублічного акціонерного товариства "Київенерго"провизнання додаткової угоди та додатків до неї недійснимиза участю представників сторін: від Акціонерного товариства закритого типу "Консул" - Алексюк М.І., від Публічного акціонерного товариства "Київенерго" - Стефієнко І.М.

ВСТАНОВИВ :

Акціонерне товариство закритого типу "Консул" (далі - АТЗТ "Консул", позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі - ПАТ "Київенерго", відповідач) про визнання додаткової угоди від 27.12.2013 до договору про постачання електричної енергії №50302 від 28.12.2005 та додатків до додаткової угоди від 27.12.2013 недійсними.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.03.2016 у справі № 910/32920/15, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2016, у задоволенні позову АТЗТ "Консул" відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.08.2016 у справі № 910/32920/15 рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 у справі № 910/32920/15 скасовано, а справу № 910/32920/15 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова суду касаційної інстанції від 02.08.2016 мотивована тим, що судами попередніх інстанцій, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, не мотивовано належним чином, з посиланням на спеціальні норми права, що регулюють дані правовідносини з електропостачання, чому суди вважають, що акти, які підписані арбітражним керуючим і, які, як встановлено судами, містять посилання на реквізити саме Договору від 28.12.2005, що не були змінені, є належними та допустимими доказами схвалення додаткової угоди від 27.12.2013 з додатками та того, що арбітражний керуючий був обізнаний із тим, що вказаною Додатковою угодою було викладено Договір від 28.12.2005 в новій редакції.

За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду міста Києва від 26.09.2016 у справі № 910/32920/15 (суддя Літвінова М.Є.) у задоволенні позову АТЗТ "Консул" відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2016 у справі № 910/32920/15 (головуючий суддя: Чорна Л.В., суддя Разіна Т.І., суддя Тищенко О.В.) рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2016 у справі № 910/32920/15 залишено без змін, а апеляційну скаргу АТЗТ "Консул" залишено без задоволення.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, АТЗТ "Консул" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2016 у справі № 910/32920/15, а справу № 910/32920/15 направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 1 ст. 43 та ч. 3 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Переглянувши у касаційному порядку оскаржувані судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 28.12.2005 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", правонаступником якого є ПАТ "Київенерго", (постачальник електричної енергії) та АТЗТ "Консул" був укладений договір про постачання електричної енергії №50302 (далі - Договір), відповідно до п. 1 якого постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Пунктом 2.1.2 Договору передбачено, що постачальник електричної енергії зобов'язується постачати споживачу електроенергію як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток "Обсяги постачання електричної енергії, визначених державними стандартами").

Відповідно до п. 2.2 Договору споживач зобов'язується дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору, а також оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживачів".

27.12.2013 між сторонами було укладено додаткову угоду до Договору (далі - Додаткова угода), якою Договір було викладено в новій редакції згідно з додатком 1 до цієї угоди.

Пунктом 2 Додаткової угоди сторонами погоджено, що додатки до Договору зазначені у п. 9.1 та укладені сторонами до моменту укладення цієї угоди є чинними на весь період дії договору та є його невід'ємними частинами.

Позовні вимоги АТЗТ "Консул" мотивовані тим, що додаткова угода від 27.12.2013 до договору про постачання електричної енергії №50302 від 28.12.2005 разом з додатками до неї є недійсною, оскільки не відповідає нормам чинного законодавства України, а саме: від імені позивача вказану додаткову угоду до договору підписано не уповноваженою особою.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами частин 1-5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що від імені позивача оспорювана Додаткова угода підписана директором АТЗТ "Консул" Субіним В.І., який діяв на підставі Статуту.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно з ч. ч. 1 та 3 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 Закону України "Про господарські товариства" управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства. Посадовими особами органів управління товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, а у товариствах, де створена наглядова рада товариства, - голова та члени ради наглядової ради товариства.