ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2017 року Справа № 906/1749/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 у справі№ 906/1749/15 Господарського суду Житомирської областіза позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_5дофізичної особи-підприємця ОСОБА_4 простягнення 101 066, 12 грн.
за участю представників: позивачаОСОБА_6 - дов. від 17.12.2015відповідачаОСОБА_4 - особисто
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 подала до господарського суду позовну заяву про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 101066,12 грн заборгованості за договором суборенди частини нежитлового приміщення та нарахованих сум 3% річних, інфляційних та пені за наслідками невиконання зобов'язань за договором.
Відповідач не виклав письмово свою позицію щодо позовних вимог, в судове засідання не з'явився, в зв'язку з чим спір вирішувався за приписами статті 75 Господарського процесуального кодексу України без участі відповідача.
Рішенням місцевого господарського суду від 18.02.2016 (суддя Тимошенко О.М.) позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 63706,00 грн боргу, 24346,32 грн пені, 1347,87 грн 3% річних, 11665,93 грн інфляційних та 1515,99 грн судового збору.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 (судді: Петухов М.Г. - головуючий, Гулова А.Г., Василишин А.Р.) рішення місцевого господарського суду змінено, викладено резолютивну частину рішення в іншій редакції, за якою позов задоволено частково, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 49706,00 грн. боргу, 14212,04 грн. пені, 1052,14 грн. 3% річних, 9102,23 грн. інфляційних втрат, 1111,07 грн. судового збору; в решті позовних вимог відмовлено; стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 445,40 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати повністю. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник послався на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме: всупереч статей 22, 32, 33, 38 Господарського процесуального кодексу України суди неповно з'ясували обставини справи, не дослідили всіх наявних у справі доказів, не надали їм відповідної оцінки, суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводи відповідача щодо відсутності у позивача повноважень на укладання договору суборенди, відхиливши клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи підпису позивача на договорі від 30.07.2014 з власником суборендованого відповідачем приміщення та про витребування доказів, зокрема, договору позивача з власником суборендованого відповідачем приміщення, не скористалися правом на визнання недійсним договору, пов'язаного з предметом спору, порушили приписи статей 774 та 761 Цивільного кодексу України щодо підстав виникнення права для передачі наймачем речі у користування іншій особі (піднайм), не з'ясували, чи є позивач законним орендарем приміщення, наданого ним відповідачу в суборенду, не врахували, що договір суборенди розірвано з 30.11.2014 саме на вимогу позивача; суд першої інстанції не вжив усіх необхідних заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи.
Відзив на касаційну скаргу не надано, в судовому засіданні представник позивача проти задоволення касаційної скарги заперечив.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що 01.08.2014 Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 та Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 уклали договір № П/143-07/2014 суборенди частини нежитлового приміщення площею 280 м2 для здійснення підприємницької діяльності (фітнес-зал) по АДРЕСА_4, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння та користування нежитлове приміщення площею 280 м2 для здійснення підприємницької діяльності в сфері послуг.
Відповідно до розділу 2 договору розмір орендної плати в місяць встановлюється за погодженням сторін та складає 14 000,00 грн. Плата за оренду не включає плату за відшкодування витрат по електроенергії, водопостачанню, за користування мережею "Інтернет". Понесені орендодавцем витрати по оплаті таких послуг відшкодовуються суборендарем на протязі 3 банківських днів з дати надання орендодавцем відповідних рахунків. Плата за оренду за цим договором підлягає індексації. Плата за оренду за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування плати за оренду за попередній місяць на індекс інфляції, офіційно оприлюднений в попередньому місяці. Залежно від дефляційних процесів в Україні, якщо індекс інфляції складає менше 100%, орендна плата за цим договором індексації не підлягає, а розмір орендної плати за наступний місяць повинен бути не меншим, ніж у попередньому місяці. Плата за суборенду за перший та останній місяць суборенди нараховується та сплачується протягом 3-х днів з моменту підписання акта прийому-передачі. Плата за кожний наступний місяць оренди сплачується Суборендарем не пізніше 3 числа кожного розрахункового календарного місяця на підставі наданих орендодавцем рахунків.
Строк дії договору суборенди встановлений з 01.08.2014 по 30.06.2017.
Суди також встановили, що за актом приймання-передачі приміщення 01.08.2014 відповідач прийняв у користування приміщення площею 280 м2, що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька 19, у задовільному стані та придатне для використання за призначенням, обумовленим у договорі.
Листом від 20.11.2014 позивач повідомив відповідача про дострокове розірвання договору суборенди та необхідність повернення орендованого приміщення у строк до 30.11.2014 у зв'язку зі зверненням власників приміщення щодо розірвання основного договору оренди; починаючи з 01.11.2014 відповідач орендну плату не сплачував, 24.12.2014 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості за договором суборенди та пені. Листом № 4/15 від 02.03.2015 позивач, посилаючись на пункт 4.4 договору, яким передбачено право орендодавця на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку у разі залишення суборендарем орендованого приміщення без використання та без попередження про це орендодавця та у разі заборгованості з орендної плати та іншим платежам, повідомив відповідача про розірвання договору суборенди, починаючи з 01.03.2015.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що встановлені ним обставини справи свідчать про доведеність та обґрунтованість позовних вимог, їх відповідність нормам чинного законодавства.
Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції оглянув оригінал договору оренди частини нежитлового приміщення № ОП/28-07/14 від 30.07.2014 та встановив, що позивач та Приватне підприємство "Плаза К" уклали 30.07.2014 договір оренди частини нежитлового приміщення, відповідно до якого позивач прийняв у тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення площею 280 кв.м. по вул. Камянецькій, 19 у м. Хмельницькому.
Суд встановив, що відповідач продовжував використовувати орендоване приміщення і після одержання листа від 21.11.2014, і фактично приміщення звільнено від належного ФОП ОСОБА_4 майна лише 08.02.2015, що підтверджується заявою останнього від 06.02.2015 про погодження вивозу обладнання та товарів.
Листом № 4/15 від 02.03.2015 позивач виставив вимогу про погашення заборгованості з орендної плати по рахунках-фактурах № РВ-0000003 від 28.01.2015 на суму 16443,00 грн. та № РВ-0000004 від 03.02.2015 на суму 47263,00 грн., при цьому у рахунку-фактурі № РВ-0000004 від 03.02.2015 міститься зведена інформація з рахунків-фактур № РВ-0000005 від 28.10.2014 на суму 15595,00грн., № РВ-000006 від 26.11.2014 на суму 15788,00 грн., № РВ-0000011 від 24.12.2014 на суму 15880,00грн. Докази надіслання відповідачу вказаного листа наявні у матеріалах справи (т.1, а.с.16 - на звороті). Відповідно до пункту.5.3 договору у випадку прострочення по сплаті платежів, передбачених цим договором, суборендар зобов'язаний сплатити пеню за весь час прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Позивач визначив період, за який нараховувалася пеня з 27.03.2015. по 16.12.2015.
За змістом квитанції № 081004 від 28.08.2014 на суму 10000,00 грн. та квитанції № 081003 від 27.08.2014 на суму 4000 грн. відповідач сплатив гарантійний платіж за останній місяць оренди у загальній сумі 14000, 00 грн. З огляду на вищенаведене розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем має бути зменшений на 14000 грн. і дорівнювати 49706, 00 грн.(63706 - 14000 ).
При поданні позовної заяви позивач також просив стягнути інфляційні втрати та 3 % річних за прострочення сплати орендної плати.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Сервисы для юристов