ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2016 року Справа № 914/2751/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого Овечкіна В.Е.,суддівКорнілової Ж.О., Чернова Є.В.,за участю представників:позивача -не з'явились,відповідача -Плесканка О.В., Янків В.Ю.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТОВ "Краківський ринок"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 27.01.2016у справі№914/2751/15 за позовомКомунальної 3-ї міської клінічної лікарні м.ЛьвовадоТОВ "Краківський ринок"про стягнення 313354,21 грн. заборгованості з орендної плати, інфляційних втрат та 3% річних ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Львівської області від 20.10.2015 (суддя О.Запотічняк), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 (судді: Гриців В.М., Давид Л.Л., Кордюк Г.Т.), позов задоволено повністю у зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог.
Рішення мотивоване обставинами припинення з 10.05.2015р. договору оренди №516 від 20.07.2012 у зв'язку із закінченням строку дії договору та своєчасною відмовою позивача (балансоутримувача орендованого комунального майна) від пролонгації договору, оформленої листом від 26.05.2015 №419-ПДД.
ТОВ "Краківський ринок" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.182,331,358,361,606,625,778 ЦК України та ст.ст.35,43 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що рішенням господарського суду Львівської області від 01.08.2012 у справі №5015/2286/12, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.04.2013, встановлено преюдиціальні факти створення товариством в грудні 2003 року нової речі внаслідок проведених за згодою орендодавця (позивача) невід'ємних поліпшень орендованого майна та подальшого набуття орендарем права спільної часткової власності у розмірі частки 77/100 на окремо стоячу будівлю бувшого гінекологічного відділення лікарні загальною площею 933,9кв.м. по вул.Рапопорта,6 у м.Львові, що, в свою чергу, є підставою для припинення зобов'язання в частині оренди 77/100 вказаного приміщення та необґрунтованості вимог орендодавця щодо сплати товариством орендної плати за липень-вересень 2012р. На думку заявника, згідно вищезгаданого судового рішення та наявного у справі витягу про державну реєстрацію прав від 09.03.2012р. (а.с.126) співвласниками колишнього об'єкта оренди є відповідач (частка 77/100) і Львівська міська рада (23/100), а позивач не є стороною правовідносин між співвласниками майна, оскільки право спільної часткової власності здійснюється за їхньою згодою.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Львівської області з наступних підстав.
Залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:
01.05.2001р. Комунальна третя міська клінічна лікарня (орендодавець) та товариство з обмеженою відповідальністю "Краківський ринок" (орендар) уклали договір оренди нежитлового приміщення №0740-В (далі - договір), за умовами п.1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в орендне користування окремо стоячу будівлю бувшого гінекологічного відділення лікарні за адресою: м. Львів, вул. Рапопорта, 6, загальною площею 962,1кв.м., з них підвал - 157,7кв.м., 1-й поверх - 442,3кв.м., 2-й поверх - 389,6кв.м. (згідно поверхового плану, що є невід'ємною частиною договору) для використання у господарській діяльності під складські приміщення.
Згідно п.2.1 договору приміщення надаються орендарю в орендне користування на умовах цього договору терміном на 10 років з 01.05.2001 року по 01.05.2011 року.
Пунктом 3.3.6 сторони погодили, що після закінчення строку дії договору оренди орендар зобов'язується повернути орендодавцю об'єкт оренди за актом прийому-передачі у стані, в якому він буде знаходитись на момент припинення договору оренди.
Згідно зі ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч.2 ст.291 ГК України договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Водночас, згідно з ч.2 ст.795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Як зазначено в абзацах 3 та 4 п.5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", слід враховувати, що передбачені статтею 785 ЦК України наслідки, пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Водночас у розгляді справ зі спорів, що виникають з договорів оренди будівель або інших капітальних споруд, господарські суди мають враховувати умови договору та спеціальні норми статті 795 ЦК України, в силу яких договір найму припиняється з моменту оформлення відповідних документів (актів), що підтверджують повернення наймачем предмета договору найму.
З наведеного випливає, що підставою для припинення дії договору оренди від 01.05.2001 №0740-В є підписання акту приймання-передачі приміщення.
Доказів повернення об'єкта оренди та сплати орендної плати за період липень-вересень 2012р. матеріали справи не містять.
Як роз'яснено в абзаці 4 п.5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", з урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.
Відповідно до п.п.3.3.3,4.1 договору орендар зобов'язався не допускати погіршення стану наданої в оренду будівлі внаслідок своєї господарської діяльності та регулярно, один раз в місяць, не пізніше 10 числа наступного місяця сплачувати орендну плату, комунальні послуги, ПДВ, податок на землю згідно виставлених рахунків. Орендна плата розраховується згідно постанови КМУ від 19.01.2000 р. №75.
Згідно долученого до справи розрахунку позовних вимог, за період липень-вересень 2012р. відповідачу була нарахована орендна плата з ПДВ в розмірі: за липень - 59425,99 грн.; за серпень - 59307,14 грн.; за вересень - 59129,22 грн. Всього 177862,35 грн.
Зважаючи на те, що відповідач не повернув орендованого приміщення згідно акту приймання-передачі, продовжував ним користуватись, він зобов'язаний був сплачувати орендну плату позивачу.
Проте, всупереч умов договору відповідач не оплатив орендну плату за період липень-вересень 2012 року, у зв'язку з чим, у нього виникла заборгованість в сумі 177862,35 грн.
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
За неналежне виконання договірних обов'язків, відповідачу нараховані інфляційні втрати в сумі 130155,99 грн. та 3% річних в сумі 5335,87 грн.
В апеляційній скарзі відповідач зазначав, що позивач не виконав умови договору щодо надання йому рахунків, передбачених п.3.3.3 договору оренди, проте, ця обставина не впливає на обов'язок відповідача щодо сплати орендної плати, оскільки орендна плата нарахована після закінчення строку договору оренди за фактичне користування об'єктом оренди в період з липня по вересень 2012р. При цьому, доказів розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 01.05.2001 №0740-В сторонами не надано.
Проте, колегія не може погодитися з передчасними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Сервисы для юристов