Постанова ВГСУ від 12.02.2014 року у справі №914/3638/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року Справа № 914/3638/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,суддівМачульського Г.М. (доповідач), Полянського А.Г.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДочірнього підприємства "Барва-авто" Товариства з обмеженою відповідальністю "Барва"на постановуЛьвівського апеляційного господарського судувід28.11.2013р.у справі№914/3638/13Господарського судуЛьвівської областіза позовомДочірнього підприємства "Барва-авто" Товариства з обмеженою відповідальністю "Барва"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Західно-Український автомобільний дім"простягнення збитків

за участю

- позивача:Потурай К.С. (довіреність від 22.04.13р.), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Дочірнє підприємство "Барва-авто" Товариства з обмеженою відповідальністю "Барва" (далі - позивач) просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західно-Український автомобільний дім" (далі - відповідач) 5000,00 грн. збитків. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач продав автомобіль неналежної якості, на який видав гарантію, і який через коротке замикання в самому автомобілі було знищено, тому відповідач повинен відшкодувати позивачу частину збитків в заявленому в позові розмірі.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.10.2013р. (суддя Березяк Н.Є.), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2013р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Орищин Г.В., судді Галушко Н.А., Михалюк О.В.), провадження у справі припинено на підставі п.5 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду і ухвалу суду першої інстанції та направити справу суду першої інстанції для продовження розгляду по суті, посилаючись на неправильне застосування і порушення судами норм процесуального права.

Відповідач подавши письмову заяву просив розглянути справу без його участі, а також відзив на касаційну скаргу, в якому, вказуючи на законність винесених ухвали та постанови у справі, просить їх залишити без змін.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені постанову та ухвалу суд касаційної інстанції виходить з наступного.

Як встановлено судами, 13.07.2011р. між ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" (покупець, лізингодавець), позивачем (лізингоодержувач) та відповідачем (продавець) було укладено договір поставки №Р5542-07/11, відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупця транспортний засіб - тягач сідловий марки Мерседес-Бенц Actros 1844LS для подальшої передачі його в лізинг лізингоодержувачу за договором фінансового лізингу.

13.07.2011р. між ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавець) та позивачем (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №LC 5544-07/11, на підставі якого, згідно акту приймання-передачі предмета лізингу від 26.08.2011р., лізингодавець передав лізингоодержувачу транспортний засіб - тягач сідловий марки Мерседес-Бенц Actros 1844LS.

18.07.2012р. виникла пожежа, в результаті якої тягач сідловий марки Мерседес-Бенц Actros 1844LS було знищено.

Технічною причиною виникнення пожежі було коротке замикання в транспортному засобі.

У зв'язку із наведеними обставинами позивач і звернувся у суд з даним позовом.

При цьому судами також встановлено що пунктами 9.1, 9.3, 9.7 договору поставки від 13.07.2011р. №Р5542-07/11, на підставі якого заявлено позов у даній справі, сторони погодили, що усі спори, які можуть виникнути між сторонами з цього договору або у зв'язку із ним, будуть передаватись для остаточного врегулювання на розгляд третейського суду "Захист прав"; місцезнаходження третейського суду - 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 15/2; рішення третейського суду буде обов'язковим.

Припиняючи провадження у справі з посиланням на приписи статті 80 частини 1 пункту 5 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що третейське застереження, викладене в договорі поставки, є чинним, а відповідач у суді заперечував щодо розгляду справи господарським судом, тому даний спір повинен розглядатись третейським судом, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає припиненню.

Однак з такими висновками не можна погодитись з наступних підстав.

Пунктом 5 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Звернення до третейського суду є одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про виконання рішень третейських судів від 24 лютого 2004 року N 3-рп/2004). Відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (стаття 17 Цивільного процесуального кодексу України, стаття 12 Господарського процесуального кодексу України, стаття 6 Закону).

Згідно з положеннями частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м'якого покарання від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004). Тому в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади здійснюють функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.

Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону України "Про третейські суди", є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України.

В частині першій статті 8 закону України "Про судоустрій і статус судів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

В пункті 4.2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 частини першої статті 80 ГПК, якщо при розгляді справи буде встановлено, що є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду (пункт 5 частини першої статті 80 ГПК). Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. В останньому випадку провадження підлягає припиненню з посиланням на зазначену норму ГПК. Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то:,

- у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім;

- у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною, не визнавалася недійсною і може бути виконана, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 ГПК.