Постанова ВГСУ від 11.04.2016 року у справі №910/18081/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2016 року Справа № 910/18081/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Барицької Т.Л.,

Губенко Н.М.

за участю представників:

позивача - Петровської А.М.,

відповідача - Попічка Р.Р., Рябченко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2016

у справі № 910/18081/15 господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк"

до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт"

про стягнення 826 379,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" про стягнення 826 379,12 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.09.2015 (суддя Ковтун С.А.) у задоволенні позову відмовлено. Приймаючи таке рішення, господарський суд першої інстанції встановивши обґрунтованість та доведеність правових вимог щодо стягнення заборгованості за договором № 123/USE-12.1-308-Д/Г-08 про забезпечення надання гарантії, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав визнання припиненим зобов'язання шляхом поєднання боржника та кредитора в одній особі (ст. 606 ЦК України), що, в свою чергу, свідчить про задоволення за рахунок заставного майна вимог позивача за договором гарантії, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 (колегія суддів у складі: суддя Агрикова О.В. - головуючий, судді Рудченко С.Г., Чорногуз М.Г.) вказане рішення господарського суду від скасовано та викладено резолютивну частину в наступній редакції: Позов задоволено повністю. Стягнуто з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на користь ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" заборгованість за договором № 123/USE-12.1-308-Д/Г-08 про забезпечення надання гарантії від 27.11.2008 у розмірі 683 829,38 грн.; 1,78 долара США пені за несвоєчасну сплату комісії розрахованої у доларах США за надання та обслуговування контргарантії, що по курсу НБУ (21,058829) станом на 15.06.2015 еквівалентно 37,49 грн.; 159,82 грн. пені за несвоєчасну сплату комісійних інших банків; 4 729,05 грн. 3% річних; 137 623,38 грн. інфляційних збитків. Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно з ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з урахуванням змін, які були внесені до ст. 36 Закону згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" № 629-VIII від 16.07.2015, під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; зарахування зустрічних вимог, зокрема зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (зокрема шляхом договірного списання), поєднання боржника і кредитора в одній особі, нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду від 20.01.2016, а рішення господарського суду першої інстанції від 28.09.2015 залишити в силі. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушено вимоги ст. 103 ГПК України, ст.ст. 36, 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст.ст. 212, 530, 546, 563, 567, 606 ЦК України, ст. 23 Закону України "Про заставу", ст. 32 Закону України "Про зобов'язання вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". Зокрема, скаржник вказує на те, що з 21.11.2014 (з часу запровадження в банку тимчасової адміністрації) позивач позбавлений можливості виконувати свої обов'язки за контргарантією (сплачувати кредиторові грошову суму відповідно до умов контргарантії) та, відповідно, з 21.11.2014 не може надавати відповідачу послуги гарантії. Також на думку скаржника, з 20.03.2015 (з часу запровадження у банку ліквідаційної процедури) у позивача не могло виникнути обов'язку щодо сплати послуг банків Commerzbank AG Germany та TMB Bank PLC, Таїланд, а тому списання вказаними банками з рахунку позивача 391 600,55 грн. у період з 20.03.2015 по 02.12.2015 є незаконним. Крім того, відповідно до умов контргарантії, наданої позивачем на користь банку Commerzbank AG Germany, позивач уповноважив останнього здійснювати списання з доларового рахунку позивача комісійних платежів за умови погодження цього списання з позивачем, у зв'язку з чим Commerzbank AG Germany не мав права самостійно списувати вказані кошти. Господарським судом апеляційної інстанції не враховано, що гарантія була забезпечена договором застави, і з першого дня настання обумовленої договором застави обставини (невиконання відповідачем свого зобов'язання по договору гарантії), у позивача виникло право на вклад розміщений відповідачем, що свідчить про відсутність заборгованості у відповідача перед позивачем. Також відповідач додатково зауважив, що в порушення вимог ст. 103 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги нового рішення не прийняв, в вніс зміни до скасованого ним рішення шляхом викладення його резолютивної частини в новій редакції.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Так, на думку позивача, матеріалами справи доведено неналежне виконання відповідачем умов договору № 123/USE-12.1-308-Д/Г-08 про забезпечення надання гарантії.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з такого:

Господарський суд апеляційної інстанції, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановив наступне:

- 27.11.2008 ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" (банк/гарант) та Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (боржник/принципал) уклали договір № 123/USE-12.1-308-Д/Г-08 про забезпечення надання гарантії (далі - договір гарантії);

- відповідно до п. 1.1 вказаного договору банк за дорученням боржника забезпечує випуск банком, зареєстрованим у Таїланді (банк бенефіціара) гарантії виконання (гарантія) на суму 1 176 074,77 доларів США на користь Королівського ВМФ Таїланду (бенефіціар) для забезпечення укладення контракту № АРС 1/2008;

- згідно з п. 1.2 договору гарантії для забезпечення випуску гарантії банком банефіціара гарант випускає контргарантію на корить банку Commerzbank AG Germany, Франкфурт-на-Майні, Німеччина (банк-кореспондент), та розміщує свої власні кошти в сумі 1 176 074,77 доларів США на рахунку покриття в банку-кореспонденті для забезпечення подальшого випуску гарантії банком бенефіціара на користь бенефіціара;

- надалі сторонами було укладено ряд договорів, якими внесено зміни до договору гарантії: договір від 07.05.2009, від 08.12.2009, від 16.02.2013, від 13.08.2013, від 24.12.2013, від 18.06.2014, від 28.02.2014, від 30.10.2014;

- п. 1.4 договору гарантії передбачено, що гарантія надається на строк до 28.02.2015, але в будь-якому випадку до повного звільнення від зобов'язань за гарантією; контргарантія надається на строк до 28.03.2015, але в будь-якому випадку до повного звільнення від зобов'язань за контргарантією; строк дії договору гарантії до 11.04.2015, але в будь-якому випадку до повного звільнення від зобов'язань за договором;

- відповідно до п. 1.7 договору гарантії принципал сплачує гаранту комісію за надання та обслуговування контргарантії згідно з діючими тарифами гаранта, зокрема: комісійні за надання та обслуговування контргарантії на умовах покриття коштами клієнта - 0,2% від суми контргарантії, мін. 200 доларів США за квартал або його частину; комісійні за оформлення договору про забезпечення надання гарантії - 70,00 доларів США; інші комісійні згідно з тарифами гаранта;