ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2016 року Справа № 907/684/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Данилової М.В., - головуючий Данилової Т.Б., Корсака В.А.за участю представників:позивача, відповідача (1), третіх осіб відповідача (2) прокуроране з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) Сидоренко Р.В. (довіреність від 02.08.16 р. № 18-0009/64640) Попенко О.С. (посв. від 15.03.16 р. № 04203)розглянувши матеріали касаційної скаргиЗаступника прокурора Львівської областіна постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 16.05.2016р.у справі№907/684/15 Господарського суду Закарпатської областіза позовомУжгородської місцевої прокуратуридо1. Ужгородської міської ради 2. Національного банку України в особі Управління НБУ в Закарпатській області м. Ужгородза участі третіх осіб на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору: 1.Комунальне підприємство "Стадіон Авангард" 2.Головне управління Держгеокадастру України в Закарпатській області провизнання недійсним : - п.1 Рішення 17 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 29.03.2013р. №881 "Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для розташування адмінбудівлі НБУ"; - п.1.19 Рішення 21 сесії 7 скликання Ужгородської міської ради від 20.09.2013р. №1050 "Про зміну та скасування рішень міської ради"; - п.1.30 Рішення 20 сесії 7 скликання Ужгородської міської ради від 19.12.2013р. №1172 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", а також про скасування Рішення про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою за кадастровим номером 2110100000:26:001:0210 за №9552336 від 26.12.2013 р.
В С Т А Н О В И В :
Прокурор міста Ужгорода звернувся з позовом до господарського суду Закарпатської області до Ужгородської міської ради та Національного банку України в особі Управління НБУ в Закарпатській області м. Ужгород про визнання недійсним п.1 рішення 17 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 29.03.2013 р. №881 "Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для розташування адмінбудівлі НБУ", п.1.19 рішення 21 сесії 7 скликання Ужгородської міської ради від 20.09.2013 р. №1050 "Про зміну та скасування рішень міської ради", п.1.30 рішення 20 сесії 7 скликання Ужгородської міської ради від 19.12.2013 р. №1172 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", та про скасування рішення про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою за кадастровим номером 2110100000:26:001:0210 за №9552336 від 26.12.2013 р.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на те, що спірна земельна ділянка належить до земель рекреаційного призначення, а відтак на цю земельну ділянку застосовується мораторій на зміну цільового призначення відповідно до закону.
До того ж, позивач вказує, що спірна земельна ділянка перебуває у віданні спортивного закладу і на ній знаходиться об'єкт фізичної культури та спорту - стадіон (футбольне поле).
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 25.01.2016 р. (колегія у складі суддів: головуючий суддя Йосипчук О.С., судді Івашкович І.В., Кривка В.П.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2016 р. (колегія у складі суддів: головуючий суддя Бонк Т.Б., судді Бойко С.М., Якімець Г.Г.), у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Відмовляючи в позові, суди попередніх інстанцій зазначили, що факт зайняття або зменшення земельної ділянки рекреаційного призначення, на якій розташовано футбольне поле КП "Стадіон Авангард" у спірній ситуації належним чином не підтверджено, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що оспорюваним рішеннями орган місцевого самоврядування порушив правила Закону України "Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах".
До того ж, суди зауважили, що позивач, наводячи обставини позову, не спростував висновки компетентних органів, згідно з якими категорія спірної земельної ділянки є землею житлової та громадської забудови, яка вільна від забудови і відводиться із земель не наданих у власність або постійне користування в межах населених пунктів та не обтяжена сервітутами.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Заступник прокурора Львівської області звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2016 р. Визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Данилова Т.Б., Корсак В.А.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.08.2016 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.
У відзиві на касаційну скаргу представник Національного банку України в особі Управління НБУ в Закарпатській області обґрунтовує свою позицію щодо даного спору, та просить оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 18.05.2015 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 29.03.2013 р. Рішенням Ужгородської міської ради № 881 "Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для розташування адмінбудівлі НБУ" міська рада надала Управлінню НБУ в Закарпатській області дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,44 га для розташування адмінбудівлі на розі вул. Івана Франка та вул. Митної.
Рішенням Ужгородської міської ради від 20.09.2013 р. № 1050 "Про зміни та скасування рішень міської ради" міська рада внесла зміни до п.1 рішення від 29.03.2013 р. № 881 "Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для розташування адмінбудівлі НБУ" та виклала у наступній редакції: "надати Управлінню НБУ в Закарпатській області дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,44 га для розташування адмінбудівлі на розі вул. І.Франка та Митної з подальшою передачею в постійне користування" (п.1.19).
Рішенням Ужгородської міської ради від 19.12.2013 р. № 1172 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" міська рада затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Управлінню НБУ в Закарпатській області площею 0,44 га (кадастровий номер 2110100000:26:001:0210) для будівництва та обслуговування будівель кредитно-фінансових установ на розі вул. Івана - Франка та вул. Митної та надати її в постійне користування (п. 1.30).
Вважаючи, що вищевказані рішення Ужгородської міської ради були прийняті з порушення вимог законодавства, прокурор звернувся до суду з позовом про визнання їх недійсними.
Колегія суддів касаційної інстанції перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права зазначає про наступне.
Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Крім того, відповідно до частини першої статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Недодержання судом цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 1119 Господарського процесуального кодексу України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Так, відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Згідно статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.
Сервисы для юристов