Постанова ВГСУ від 10.02.2026 року у справі №352/2811/21

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 352/2811/21

провадження №51-3812км25

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 28 серпня 2025 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

до якого застосовано примусові заходи медичного характеру за вчинення суспільно небезпечних діянь, які мають ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 186; ч. 1 ст. 296; ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК, і

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 14 березня 2025 року визнано доведеним, що ОСОБА_7 , перебуваючи в стані неосудності, вчинив суспільно небезпечні діяння, що підпадають під ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 186; ч. 1 ст. 296; ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК, і застосовано до нього примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом.

Цією ж ухвалою кримінальне провадження про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_7 за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, закрито у зв`язку із закінченням строку давності, передбаченого ст. 49 КК.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 28 серпня 2025 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу місцевого суду щодо ОСОБА_7 в частині закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 125 КК у зв`язку із закінченням строку давності залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор стверджує про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а тому просить скасувати ухвали апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування касаційних вимог прокурор вказує про те, що апеляційний суд безпідставно погодився із висновками місцевого суду про закриття кримінального провадження про застосування примусових заходів медичного характеру у зв`язку із закінченням строку давності, без врахування того, що главою 39 КПК, яка регламентує порядок здійснення кримінального провадження про застосування примусових заходів медичного характеру, не передбачено можливості звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження з підстав закінчення строку давності, а інститут звільнення від кримінальної відповідальності не повинен застосовуватись до осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння в стані неосудності.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити, а захисник заперечувала проти задоволення касаційної скарги, просила рішення суду апеляційної інстанції залишити без зміни.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися.

Мотиви суду

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення учасників, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про таке.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.