ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2015 року Справа № 906/1014/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грейц К.В.,суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Полянського А.Г.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиДочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"на постановувід 20.11.2014 Рівненського апеляційного господарського судуу справі№ 906/1014/14господарського суду Житомирської областіза позовомВиробничо-комерційної фірми "Урарту"доДочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"простягнення 498 637,83 грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:Білань Л.В. (довіреність № 4 від 05.01.2015) не з'явилисьВ С Т А Н О В И В :
Рішенням Господарського суду Житомирської області (суддя Сікорська Н.А.) від 26.08.2014, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Мамченко Ю.А., судді - Юрчук М.І., Дужич С.П.) від 20.11.2014, у справі № 906/1014/14 позов задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України" на користь Виробничо-комерційної фірми "Урарту" 223 459,68 грн основного боргу; 8 000,00 грн пені; 22 345,97 грн штрафу; 14 342,64 грн інфляційних; 3 586,98 грн 3% річних; 5 619,63 грн судового збору; в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 217 386,47 грн пені відмовлено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.34, 36, 38, 43, 83 ГПК України, ст.ст.95, 203 ЦК України.
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені в ній доводи.
Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Виробничо-комерційна фірма "Урарту" звернулася до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення заборгованості в сумі 498 637,83 грн з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" за договором про надання послуг.
Судами встановлено таке.
18.10.2013 між Виробничо-комерційною фірмою "Урарту" (виконавець) та ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (замовник) було укладено договір №49-02 надання послуг (а.с.12-16).
Відповідно до пункту 1.1. Договору позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, надати послуги спеціальними машинами та механізмами, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги.
Загальна вартість послуг за цим Договором складається із вартості послуг, наданих в межах строку дії цього Договору, відповідно до актів наданих послуг, доданих до Договору (пункт 3.1. Договору).
Згідно пункту 5.1 Договору термін надання послуг з 18.10.2013 по 31.12.2013 включно.
Після надання послуг між сторонами оформлюється відповідний акт, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін (пункт 5.6. Договору).
За приписами пункту 5.8. вищезазначеного Договору датою передачі наданих послуг від виконавця замовнику вважається дата підписання акту наданих послуг.
На виконання умов договору позивачем надано послуги на загальну суму 223 459,68 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи Актом надання послуг №52 від 25.11.2013 (а.с.17).
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що розрахунки за надані послуги проводяться шляхом перерахування замовником коштів на розрахунковий рахунок виконавця після підписання сторонами акта наданих послуг. Замовник зобов'язався розрахуватись з виконавцем за надані послуги протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання від виконавця документів відповідно до пункту 4.1.
Оскільки позивачем належним чином виконані свої зобов'язання з надання послуг, то у останнього виник обов'язок щодо оплати наданих послуг на загальну суму 223 459,68 грн, який мав бути виконаний до 25.12.2013 включно.
В порушення умов договору відповідач договірні зобов'язання не виконав.
18.06.2014 за вих. №1806/14 ВКФ "Урарту" направлена відповідачу претензія з вимогою оплати заборгованості за договором №49-02 від 18.10.2013 (а.с.19).
Станом на день вирішення спору як у суді першої так і апеляційної інстанції відповідач свої зобов'язання не виконав, заборгованість не сплатив.
Відповідно до пункту 7.3.6 Договору в разі порушення строків оплати послуг, замовник на вимогу виконавця зобов'язаний сплатити останньому пеню в розмірі 0,5% за кожен день прострочення та штраф у розмірі 10,0% від суми боргу.
В порядку вищезазначеного пункту договору, позивачем нараховано відповідачу 234 632,66 грн пені та 22 345,97 грн штрафу.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України відповідачу нараховано інфляційні втрати на суму 14342,64 грн та три проценти річних на суму 3586,98 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди правомірно виходили із такого.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Сервисы для юристов