ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 березня 2017 року Справа № 904/10286/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Твоя земля"на рішення та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2016 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2016у справі№ 904/10286/15 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПриватного підприємства "Твоя земля"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Деас Трейд"; 2. Малого приватного підприємства фірми "Ерідон"провизнання недійсними договорів про зарахування зустрічних однорідних вимогза участю представників сторін:
позивача: Стопчанський В.Є.
відповідача-1: не з'явилися
відповідача-2: Тищенко І.М., Таранюк В.Л.
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Твоя земля" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деас Трейд" та Малого приватного підприємства фірми "Ерідон" про визнання недійсним договорів про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2016 у справі № 904/10286/15 (суддя Юзіков С.Г.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 (колегія суддів у складі: головуючого судді: Іванова О.Г., суддів Подобєд І.М., Сизько І.А.) у позові відмовлено.
Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Приватне підприємство "Твоя земля" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 у справі № 904/10286/15, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник вказує на те, що судами невірно застосовано норми ст.ст. 203 та 601 Цивільного кодексу України та не взято до уваги належних і допустимих доказів направлення відповідачу-2 повідомлень про відступлення права вимоги.
03.03.2017 до Вищого господарського суду України надійшов відзив Малого приватного підприємства фірми "Ерідон" на касаційну скаргу, якому відповідач-2 просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.
Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак представник відповідача-1 не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Деас Трейд" (постачальник) та Малим приватним підприємством фірма "Ерідон" (покупець) було укладено договір поставки № Д04122014/02 від 04.12.2014 та договір поставки № Д19012015/01 від 19.01.2015.
Відповідно до умов договору поставки № Д04122014/02 від 04.12.2014 постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити Товар українського походження - кукурудзу 3 кл., врожаю 2014 року (далі - Товар) на умовах, зазначених у договорі; строк поставки Товару до 12.12.2014; постачальник повинен поставити покупцю Товар за ціною 2200,00 грн. з ПДВ за одну тону, загальним обсягом 10000,00 тон та на загальну суму 22000000,00 грн.
Згідно з умовами договору поставки № Д19012015/01 від 19.01.2015 постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити Товар українського походження - кукурудзу 3 кл., врожаю 2014 року (далі - Товар) на умовах, зазначених у договорі; строк поставки Товару до 06.02.2015; постачальник повинен поставити покупцю Товар за ціною 2600,00 грн. з ПДВ за одну тону, загальним обсягом 6900,00 тонн на загальну суму 17940000,00 грн.
Судами встановлено, що відповідачем-1 зобов'язання за договорами поставки були виконані у повному обсязі, що підтверджується наступними актами приймання-передачі зерна: № 98 від 11.12.2014, № ЗГ000000119 від 12.12.2014, № ЗГ000000120 від 12.12.2014, № ЗГ000000121 від 12.12.2014, № ВЗП00000021 від 21.01.2015, № 3 від 21.01.2015.
Як визначено пунктом 3.1 договорів поставки, оплата Товару здійснюється покупцем у грошовій формі впродовж одного банківського дня після надання постачальником покупцю документів, зазначених у п. 2.5.1 договорів. У разі ненадання цих документів, або неповного надання, покупець має право затримати оплату товару. Зобов'язання покупця по оплаті вважаються виконаними з дати зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.
Всього відповідачем-1 було поставлено відповідачеві-2 товар на загальну суму 39625730,20 грн.
Судами першої та апеляційної інстанції з'ясовано, що 16.12.2014 між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено договір про зарахування зустрічних однорідних вимог за взаємними зобов'язаннями сторін за Договором поставки № Д04122014/02 від 04.12.2014 на суму 22000000,00 грн. і Договором про відступлення права вимоги № 15000 від 09.12.2014 на суму 22000000,00 грн.
Також 26.01.2015 між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено договір про зарахування зустрічних однорідних вимог за взаємними зобов'язаннями сторін за Договором поставки № Д19012015/01 від 19.01.2015 на суму 17625730,20 грн. і Договором про відступлення права вимоги № 18000 від 20.12.2014 на суму 15912 647,38 грн.
26.01.2015 відповідачами укладено договір про зарахування зустрічних однорідних вимог за взаємними зобов'язаннями сторін за Договором поставки № Д19012015/01 від 19.01.2015 на суму 1713082,72 грн. і Договором про відступлення права вимоги № 19000 від 20.12.2014 на суму 1713082,71 грн.
Судами попередніх інстанцій визначено, що 15.12.2014 між Приватним підприємством "Твоя земля" (новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Деас Трейд" (первісний кредитор) було укладено Договір відступлення права вимоги (цесії) № 15/12/2014-2, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, первісний кредитор відступає своє право вимоги боргових зобов'язань в розмірі 22000000,00 грн., що виникло на підставі Договору поставки № Д04122014/02 від 04.12.2014 до Малого приватного підприємства фірма "Ерідон", а новий кредитор заміняє первісного кредитора, як сторону в борговому зобов'язанні, та приймає (набуває) на себе право вимоги оплати за Договором поставки № Д04122014/02 від 04.12.2014.
23.01.2015 між Приватним підприємством "Твоя земля" (новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Деас Трейд" (первісний кредитор) було також укладено Договір відступлення права вимоги (цесії) № 23/01/2015-2, згідно з умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, первісний кредитор відступає своє право вимоги боргових зобов'язань в розмірі 15935853,70 грн., що виникло на підставі Договору поставки № Д19012015/01 від 19.01.2015 до Малого приватного підприємства фірма "Ерідон", а новий кредитор заміняє первісного кредитора, як сторону в борговому зобов'язанні, та приймає (набуває) на себе право вимоги оплати за Договором поставки № Д19012015/01 від 19.01.2015.
Предметом позову у цій справі є позовні вимоги про визнання недійсними договорів про зарахування зустрічних однорідних вимог за взаємними зобов'язаннями від 16.12.2014 та 26.01.2015.
Обґрунтовуючи підстави недійсності вказаних договорів, позивач посилається на те, що договори відступлення права вимоги (цесії) від 15.12.2014 та 23.01.2015 були укладені раніше за Договори про зарахування однорідних вимог, а тому припинення зобов'язання шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог за даним договорами не відповідає вимогам закону, а договори підлягають визнанню недійсними.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Сервисы для юристов