ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2016 року Справа № 927/266/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києвана постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.08.2016 у справі№ 927/266/16Господарського судуЧернігівської областіза позовомЗаступника керівника Менської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Погорільської сільської ради Семенівського району Чернігівської областідоСеменівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Семенівкарайагролісгосп"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державна екологічна інспекція в Чернігівській області провідшкодування збитків в сумі 69025,04 грн,
за участю представників: прокуратуриЗбарих С.М. -посвідч. № 028728;позивачане з'явивсявідповідачаДубін В.І. -предст. дов. від 11.04.2016;третьої особине з'явився
ВСТАНОВИВ:
28.03.2016 Заступник керівника Менської місцевої прокуратури звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Погорільської сільської ради Семенівського району Чернігівської області про стягнення з Семенівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Семенівкарайагролісгосп" 69025,04 грн, з них: до спеціального фонду Державного бюджету України 20707,15 грн (30%) шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності та 48317,52 грн (70%) до спеціального фонду місцевих бюджетів, в тому числі 34512,52 грн (50%) до сільського бюджету Погорільської сільської ради Семенівського району Чернігівської області та 13805,00 грн до Чернігівського обласного бюджету (20%) шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища та іншої діяльності. Позов вмотивований статтями 16, 17, 19, 64, 86, 105, 107 Лісового кодексу України, статтями 4, 5, 35, 40, 47, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статтями 1166, 1172 Цивільного кодексу України, порушенням відповідачем вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, яке полягало у неналежному виконанні службових обов'язків щодо охорони земель лісового фонду від незаконної вирубки дерев.
Відповідач проти позову заперечив, вказавши про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідач здійснив всі передбачені нормами чинного законодавства заходи щодо охорони та захисту лісу від самовільної вирубки, натомість позивач не довів причинний зв'язок між діями чи бездіяльністю відповідача під час виконання посадових обов'язків його працівниками і негативними наслідками (шкодою).
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 30.05.2016 (суддя Бобров Ю.М.) позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача 69025,04 грн шкоди: з них до спеціального фонду Державного бюджету України 20707,15 грн (30%) шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності та 48317,52 грн до спеціального фонду місцевих бюджетів в тому числі: 34512,52 грн до сільського бюджету Погорільської сільської ради (50%) шкоди та 13805,00 грн до Чернігівського обласного бюджету (20%) шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища та іншої діяльності; стягнуто з відповідача на користь прокуратури Чернігівської області 1378 грн на відшкодування сплаченого судового збору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2016 (судді Власов Ю.Л. - головуючий, Корсакова Г.В., Майданевич А.Г.) рішення господарського суду скасовано, прийняте нове рішення про відмову в позові, стягнуто з позивача на користь відповідача судовий збір.
Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме, статей 19, 64, 105, 107 Лісового кодексу України, статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 1166, 1172 Цивільного кодексу України, оскільки апеляційний суд в порушення статей 4-2, 43 Господарського процесуального кодексу України не врахував, що вина та протиправна поведінка відповідача полягає у невиконанні відповідачем обов'язку щодо охорони та збереження лісового фонду, внаслідок чого відбулася незаконна рубка дерев, чим завдано збитків природному середовищу, а дії відповідача щодо виявлення та затримання винних осіб не свідчать про вжиття заходів забезпечення належної охорони лісу; суд визнав встановленими обставини, які не підтверджені належними доказами, а особи, винні у незаконній вирубці лісу, слідством на даний час не встановлені; суд не взяв до уваги практику Вищого господарського суду України у подібних правовідносинах.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач доводи касаційної скарги заперечив, просив залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції, а касаційну скаргу без задоволення.
Позивач та третя особа не скористались процесуальним правом на участь своїх представників у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора та представника відповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Місцевий господарський суд встановив, що на підставі постанови слідчого СВ Семенівського РВ УМВС України в Чернігівській області від 19.01.2015 про призначення позапланової перевірки у кримінальному провадженні №12014270230000294 від 13.12.2014 та наказу начальника Державної екологічної інспекції від 28.01.2015 № 34 і направлення на перевірку від 28.01.2015 № 34, держінспектор з ОНПС Чернігівської області в присутності інженера лісового господарства та майстра лісу відповідача 29.01.2015 провів перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист та відтворення лісів відповідачем, за результатами якої 29.01.2015 складено Акт перевірки № 7/06, за змістом якого перевіркою при виїзді на місце підтверджено факт незаконної вирубки невстановленими особами 12.12.2014 24-ох дерев породи сосна та дерева породи береза на території Погорільської сільської ради Семенівського району Чернігівської області в кв. № 208, виділ № 4, обхід № 14, майстерська дільниця №4. 29.01.2015 було комісійно проведено заміри діаметрів стовбурів незаконно зрубаних дерев та складено Відомість № 1 переліку незаконно зрубаних дерев.
Згідно з Таксами для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами та громадянами пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення та неприпинення росту, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, додаток № 1, старший держінспектор з ОНПС Чернігівської області 02.02.2015 виконав розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу, згідно з переліковою відомістю від 29.01.2015 до Акта перевірки № 07/06 від 29.01.2015, згідно з яким загальна сума збитків становить 69025,04 грн.
Згідно зі Статутом відповідача (в редакції Статуту на час вчинення порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища), підприємство створене з метою, зокрема, охорони та відтворення лісів; предметом діяльності Підприємства є спеціалізоване ведення лісового господарства, зокрема охорона і захист лісів від самовільних рубок; підприємство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах належного йому майна, згідно з чинним законодавством України; підприємство є лісокористувачем, згідно з рішенням обласної ради від 27.03.2001 "Про надання у постійне користування земель лісового фонду" та здійснює його повноваження згідно з положеннями Лісового кодексу України; підприємство виконує норми і вимоги щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.
Суд також встановив, що відповідач 11.10.2002 отримав Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЧН № 000427 для ведення лісового господарства, отже, відповідач є постійним лісокористувачем.
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з тих підстав, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків, а протиправна бездіяльність таких осіб полягає у незабезпеченні працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами.
Також місцевий господарський суд відхилив клопотання відповідача в частині витребування у Семенівського ВП Н.-Сіверського ВП ГУНП у Чернігівській області матеріалів досудового розслідування від 13.12.2014 № 12014270230000294, вказавши, що згідно з частиною четвертою статті 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дії чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції, натомість, додатково з'ясував, що 12.12.2014 відповідач подав заяву до Семенівського РВ УМВС України у Чернігівській області про вчинення кримінального правопорушення за фактом самовільної рубки лісу, зазначаючи, що 12.12.2014 майстер лісу Семенівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Семенівкарайагролісгосп" виявив осіб, які займались незаконною порубкою лісу, викликав працівників Семенівського РВ УМВС України у Чернігівській області та разом з ними затримав вказаних осіб, автомобіль KAMА3, та незаконно вирубаний ліс в об'ємі 18,92 м куб. вартістю 73680,50 грн.
13.12.2014 на підставі заяви відповідача за даним фактом орган досудового розслідування Семенівського РВ УМВС України у Чернігівській області вніс до ЄРДР за № 12014270230000294 відомості про кримінальне правопорушення, передбачене статтею 246 Кримінального Кодексу України.
19.01.2015 постановою слідчого відділення Семенівського РВ УМВС України в Чернігівській області постановлено провести перевірку у кримінальному провадженні № 12014270230000294 щодо встановлення прямого збитку, завданого відповідачем в результаті незаконної вирубки дерев.
28.04.2015 старший слідчий слідчого відділення Семенівського РВ УМВС України в Чернігівській області виніс постанову про закриття кримінального провадження № 12014270230000294 від 12.12.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 185 Кримінального кодексу України, в зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
31.03.2016 постановою Менської місцевої прокуратури Чернігівської області вказана постанова слідчого про закриття кримінального провадження від 28.04.2015 скасована, матеріали направлені для подальшого розслідування.
Відтак, за висновками суду апеляційної інстанції, відповідач вчиняв залежні від нього дії з виявлення незаконної рубки лісу, належно повідомив правоохоронні органи про факт правопорушення та про з'ясовані ним особи правопорушників, що спростовує доводи позовної заяви про протиправну поведінку відповідача у вигляді бездіяльності; інших доказів на підтвердження неправомірної поведінки чи протиправної бездіяльності відповідача (в особі його працівників) матеріали справи не містять.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 17 Лісового кодексу України, ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Сервисы для юристов