Постанова ВГСУ від 04.03.2015 року у справі №914/3819/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2015 року Справа № 914/3819/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку "Львів", Публічного товариства з обмеженою відповідальністю "Дромі" та Публічного товариства з обмеженою відповідальністю "Спрон"на ухвалу від та на постанову відГосподарського суду Львівської області 03.02.2014 Львівського апеляційного господарського суду 25.12.2014у справі Господарського суду№ 914/3819/13 Львівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку "Львів"доПублічного товариства з обмеженою відповідальністю "Спрон"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Компанія Фалона Ентерпрайзис Інк.треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. Компанія Оранж Інтернешнл Інвестментс (ЮК) Лімітед 2. Публічне товариство з обмеженою відповідальністю "Дромі"простягнення коштів у судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Васько В.В.; - відповідача - третьої особи на стороні позивача - третіх сторін на стороні відповідача Мохнюк Р.Г.; повідомлений, але не з'явився; 1. повідомлений, але не з'явився; 2. повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

09.10.2013 Компанія Фалона Ентерпрайзис Інк. звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Публічного товариства з обмеженою відповідальністю "Спрон" про стягнення заборгованості за облігаціями та відсотків по облігаціям у розмірі 1 114 714, 43 ЄВРО.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.10.2013 у справі № 914/3819/13 замінено первісного позивача - Компанію Фалона Ентерпрайзис Інк. його правонаступником - Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційним банком "Львів"; Компанію Фалона Ентерпрайзис Інк. залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.02.2014 у справі № 914/3819/13 (суддя - Матвіїв Р.І.) припинено провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.04.2014 у справі № 914/3819/13 (головуючий суддя - Галушко Н.А., судді Матущак О.І., Орищин Г.В.) ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.02.2014 у справі № 914/3819/13 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.08.2014 у справі № 914/3819/13 (головуючий суддя - Поліщук В.Ю., судді Катеринчук Л.Й., Короткевич О.Є.) постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.04.2014 у справі № 914/3819/13 скасовано; справу № 914/3819/13 передано на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 у справі № 914/3819/13 (головуючий суддя - Кордюк Г.Т., судді Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М.) ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.02.2014 у справі № 914/3819/13 залишено без змін.

До Вищого господарського суду України надійшли три касаційні скарги від: Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку "Львів", Публічного товариства з обмеженою відповідальністю "Дромі" та Публічного товариства з обмеженою відповідальністю "Спрон".

Публічне акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк "Львів" просить змінити постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 у справі № 914/3819/13 в частині залучення Публічного товариства з обмеженою відповідальністю "Дромі" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, виключивши його зі складу учасників даної справи.

Публічне товариство з обмеженою відповідальністю "Дромі" та Публічне товариство з обмеженою відповідальністю "Спрон" просять скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.02.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 у справі № 914/3819/13, та направити справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційними скаргами, скаржники посилаються на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Публічне товариство з обмеженою відповідальністю "Дромі" та Публічне товариство з обмеженою відповідальністю "Спрон" надали відзиви на касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку "Львів", в якому з нею не погоджуються та просять її залишити без задоволення.

Публічне акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк "Львів" надало відзиви на касаційні скарги Публічного товариства з обмеженою відповідальністю "Дромі" та Публічного товариства з обмеженою відповідальністю "Спрон", в яких з ними не погоджується та просить їх залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.02.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 у справі № 914/3819/13 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

04.03.2015, через канцелярію Вищого господарського суду України від Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку "Львів" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із тим, що, на його думку, не повідомлено Компанію Фалона Ентерпрайзис Інк. про час та місце розгляду касаційних скарг, що в свою чергу позбавляє її права брати участь в судовому засіданні.

Розглянувши заявлене клопотання, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для його задоволення, оскільки Публічне акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк "Львів" не надало доказів на підтвердження причин викладених у клопотанні; в свою чергу, судом касаційної інстанції ухвала про порушення касаційного провадження була направлена Компанії Фалона Ентерпрайзис Інк. за адресами, зазначеними в позовній заяві як в Україні, так і на Британських Віргінських островах; до суду касаційної інстанції не поверталися поштові повернення про неотримання Компанією Фалона Ентерпрайзис Інк. ухвал Вищого господарського суду України про порушення касаційного провадження; ст. ст. 69, 111-8 ГПК України обмежено строк розгляду касаційної скарги; в силу наданих ст. 1117 ГПК України повноважень, суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, збирати нові, тощо, а перевіряє судові рішення виключно на дотримання судами при їх прийнятті норм матеріального та процесуального права; більш того, в ухвалі про порушення касаційного провадження сторони повідомлялись, що нез'явлення їх повноважних представників у судове засідання касаційної інстанції не тягне перенесення справи на інші строки, не перешкоджає розгляду справи без їх участі.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку "Львів" не підлягає задоволенню, касаційні скарги Публічного товариства з обмеженою відповідальністю "Спрон" та Публічного товариства з обмеженою відповідальністю "Дромі" підлягають задоволенню, з наступних підстав.

У практичному аспекті під міжнародною підсудністю (юрисдикцією) справи з іноземним елементом слід розуміти установлення таких її властивостей і ознак, за якими її може бути віднесено до компетенції судових органів тієї чи іншої країни.

Таким чином, міжнародна підсудність - це розмежування компетенції між судовими органами тієї чи іншої держави щодо розгляду і вирішення певних категорій справ з іноземним елементом. При вирішенні питання про міжнародну підсудність суд повинен встановити межі власної компетенції.

Вирішуючи питання про підсудність справ з іноземним елементом, суд повинен керуватись не тільки нормами внутрішнього процесуального законодавства, а й колізійними нормами, які містяться перш за все у двосторонніх міжнародних договорах про правову допомогу та інших міжнародних договорах.

Питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, у тому числі й питання щодо підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються з урахуванням Закону України "Про міжнародне приватне право".

Закон України "Про міжнародне приватне право" визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про міжнародне приватне право" іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Згідно із ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Дія міжнародних договорів України на території України регулюється статтею 19 Закону України "Про міжнародні договори України", в якій встановлено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Аналогічні норми закріплені також в ч. 3 ст. 4 ГПК України.