ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2015 року Справа № 910/16169/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Губенко Н.М.,суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І.,розглянувши касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2014та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 30.09.2014у справі№910/16169/14 господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"доПриватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"про стягнення сумив судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Хитрова Л.В.; - відповідача повідомлений, але не з'явився;Розпорядженням секретаря першої судової палати від 03.02.2015 №02-05/27 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та сформовано наступний склад колегії суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя - Губенко Н.М., судді: Барицька Т.Л. (доповідач), Картере В.І.
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (далі - відповідач) про стягнення 7 005,78 грн. виплаченого страхового відшкодування.
Рішенням господарського суду міста Києва від 30.09.2014 у справі №910/16169/14 (суддя: Полякова К.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2014 (судді: Зубець Л.П., Мартюк А.І., Новіков М.М.), у задоволенні позову відмовлено.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах", не погоджуючись з рішенням та постановою судів попередніх інстанцій, звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій 08.10.2007 між позивачем, як страховиком, та Піддубною Анжелікою Володимирівною, як страхувальником, було укладено договір страхування наземного транспорту №К2U4АU00057066, за умовами якого (п.п.4.2, 5.1) страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування страхувальнику або вигодонабувачеві, а страхувальник зобов'язується своєчасно оплачувати страхові платежі та виконувати інші умови правил страхування. Об'єктом страхування за цим договором є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наступним транспортним засобом: марка і модель - Chevrolet Lacetti NA48B, рік випуску - 2007, реєстр.номер - АІ1299ВМ, дійсна вартість - 93 714 грн., страхова сума - 93 714 грн.; тариф - 5%, страхова премія - 4 685,7 грн., номер кузову - KL1NA48BE7K716.
У пункті 7 договору наведено перелік страхових випадків, згідно з п.7.1.1. якого до страхових випадків віднесено ДТП - пошкодження застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП за його участю. Безумовна франшиза при цьому страховому випадку встановлена на рівні 0,5%.
24.10.2010 у м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки "Chevrolet" (державний номер АІ1299ВМ) під керуванням Піддубного А.І. та автомобіля марки "Mercedes" (державний номер АА4054ВМ), яким керував Романьок В.М.
Відповідно до постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 12.11.2010 у справі №3-6385/10 ДТП сталася в результаті порушення водієм Романьок В.М. вимог п.п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення.
Внаслідок ДТП зазнав пошкоджень автомобіль марки "Chevrolet" (державний номер АІ1299ВМ), який був застрахований позивачем на підставі договору страхування наземного транспорту №К2U4АU00057066 від 08.10.2007.
25.10.2010 страхувальник звернувся до позивача, як страховика, із заявою про виплату страхового відшкодування.
Відповідно до звіту №84-2010 від 15.11.2010, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Експертно-асистуюча компанія "Довіра" вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Chevrolet Lacetti NA48B (державний номер АІ1299ВМ), складає 7 474,35 грн.
Згідно зі страховим актом №И-7658 від 22.11.2010р. позивач визнав ДТП, яка сталась 24.10.2010, страховим випадком та здійснив виплату страхового відшкодування у загальній сумі 7 005,78 грн. на користь вигодонабувача, що підтверджується платіжним дорученням №3177 від 26.11.2010.
Цивільно-правова відповідальність Романьок В.М., як власника транспортного засобу марки "Mercedes", державний номер АА4054ВМ була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" за полісом страхування №ВЕ7760505.
Предметом даного позову є вимога Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" про стягнення витрат, пов'язаних із виплатою страхового відшкодування.
Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що в силу ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до нього перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відмовляючи у задоволенні позову повністю суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем пропущено строк позовної давності та підстави для його поновлення відсутні.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.
Статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, після виплати страхувальнику страхового відшкодування за завдану внаслідок ДТП шкоду автомобілю "Chevrolet" (державний номер АІ1299ВМ) до позивача перейшло право вимоги у розмірі виплаченого страхового відшкодування - 7 005,78 грн. до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, винною у скоєнні 24.10.2010 ДТП особою відповідно до постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 12.11.2010 у справі №3-6385/10 визнано Романьок В.М., якого зазначеною постановою визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність Романьок В.М., як власника транспортного засобу марки "Mercedes", державний номер АА4054ВМ, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" за полісом страхування №ВЕ7760505, то останній зобов'язаний в порядку зворотної вимоги відшкодувати заподіяну Романьоком В.М. внаслідок ДТП майну страхувальника позивача шкоду в розмірі 7 005,78 грн.
Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, 09.01.2014 відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності, зважаючи на пропущення позивачем трирічного строку для подання позову.
Частиною 3 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сервисы для юристов