Постанова ВГСУ від 04.02.2015 року у справі №33/234-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 року Справа № 33/234-10 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючий, Жукової Л.В. (доповідач), Нєсвєтової Н.М.,

розглянувши касаційну скаргукомунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 р.у справі № 33/234-10 господарського суду Харківської областіза позовомакціонерної компанії "Харківобленерго"докомунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода"про стягнення 9 618 418,75 грн.в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача:Солдатенко А.М. (дов. від 24.03.2014 р.),

відповідача:Матофій Р.М. (дов. від 10.12.2014 р.),

ВСТАНОВИВ:

АК "Харківобленерго" подала до господарського суду Харківської області позов про стягнення з КП "Виробничо-технологічного підприємства "Вода" 9 618 418,75 грн., у тому числі 8 858 732,66 грн. вартості електричної енергії (в тому числі тарифна складова - 7 382 277,23 грн. та ПДВ 20% - 1 476 455,43 грн.) за вересень-жовтень 2010 р., 64 238,82 грн. - 3% річних за вересень-жовтень 2010 р., 12 847,76 грн. - ПДВ на 3% річних, 73 388,81 грн. КРЕ (в тому числі: тарифна складова - 61 157,34 грн. та ПДВ 20%- 12 231,47 грн.) за жовтень 2010 р., 431 462,20 грн. інфляційних за вересень-жовтень 2010 р., 86 292,44 грн. ПДВ на індекс інфляції, та 91 456,06 грн. пені за вересень-жовтень 2010 р., за договором № 1.01 від 03.01.2008 р. про постачання електричної енергії, укладеного між сторонами. 11.01.2011 р. позивач звернувся до суду з листом, в якому зазначив про часткову оплату боргу по КРЕ та ПДВ на КРЕ на загальну суму 35 435,96 грн. та просив в цій частині провадження у справі припинити.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.02.2011 р. (суддя Савченко А.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з комунального підприємства "Виробничо-технологічного підприємства "Вода" на користь акціонерної компанії "Харківобленерго" 8 858 732,66 грн. вартості електричної енергії (в тому числі тарифна складова - 7 382 277,23 грн. та ПДВ 20% - 1 476 455,43 грн.); 64 238,82 грн. 3% річних, 431462,20 грн. інфляційних витрат, плату з компенсації перетікання реактивної енергії у розмірі 37 952,85 грн. (в тому числі ПДВ 20 % в розмірі 6 325,48 грн.), 91 456,06 грн. пені, 25 234,80 грн. витрат по сплаті державного мита та 235,90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення заборгованості по КРЕ в сумі 35 435,96 грн. провадження у справі припинено на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. В решті позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 р. (головуючий суддя: Шевель О.В., судді: Білоусова Я.О., Пуль О.А.), апеляційну скаргу Комунального підприємства "Виробничо-технологічного підприємства "Вода" залишено без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 01.02.2011 р. у справі № 33/234-10 залишено без змін. В задоволенні клопотання Комунального підприємства "Виробничо-технологічного підприємства "Вода" про відстрочку виконання рішення суду до 01.06.2015р. та зменшення розміру пені на 90% відмовлено.

Комунальне підприємство "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 р. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних, інфляційних та пені - відмовити, в частині вимог щодо стягнення вартості електроенергії та КРЕ - провадження припинити.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.01.2008 р. між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (постачальником) та Комунальним підприємством "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" (споживачем) укладено договір № 1.01 про постачання електричної енергії.

Згідно розділу 1, постачальник продає енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку №3.1 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію" до цього договору, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Пунктом 2.1 розділу 2 договору передбачено, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язались керуватись чинним законодавством України, Правилами користування електричною енергією, Правилами улаштування електроустановок, іншими нормативними документами. В разі нормативно-правових актів, які змінюють умови цього договору, сторони зобов'язались до внесення до договору відповідних змін керуватись вимогами цих нормативних документів.

У договорі визначено, що споживач зобов'язався виконувати умови договору, зокрема, своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку № 2 "Порядок розрахунків" (ч.2 п. 10.2 Правил користування електричною енергією ПКЕЕ).

У відповідності до п.1 додатку №2 до договору розрахунковий період встановлено споживачу з 1 числа місяця до 1 числа наступного місяця і прирівнюється до календарного місяця.

В силу ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.

Згідно із ст. ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.ст. 611, 612 Цивільного кодексу України).

Господарськими судами встановлено, що позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору у вересні-жовтні 2010 р. здійснив відпуск електроенергії відповідачу, однак відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання та не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість спожитої електроенергії, внаслідок чого за вересень-жовтень 2010 р. станом на 01.11.2010 р. утворилась заборгованість за отриману електричну енергію в сумі 7 382 277,23 грн.

Крім того, у відповідності до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем нарахована заборгованість по податку на додану вартість на електричну енергію в розмірі 20% в сумі 1 476 455,43 грн. за цей період.

Відповідно до п.2.3.4 договору №1.01 від 03.01.2008 р. відповідач зобов'язався здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею позивача та електроустановками відповідача згідно з додатком № 4а "Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії".