ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2016 року Справа № 908/699/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Кондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі його регіональної філії "Придніпровська залізниця" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.07.2016 року у справі № 908/699/16 за позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі його регіональної філії "Придніпровська залізниця" до державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт" про стягнення матеріальної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2016 року позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості у сумі 11 490,10 грн. за технічне обслуговування та ремонт вагонів у зв'язку їх пошкодженням з вини працівників відповідача.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.05.2016 року (суддя Азізбекян Т.А.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в сумі 4602,38 грн., а в решті позову відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.07.2016 року (судді: Марченко О.А., Зубченко І.В., Колядко Т.М.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та позов задовольнити.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що судові рішення у справі є законними та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, що у період з 25.08.2015 року по 26.10.2015 року на під'їзних коліях Бердянського морського торговельного порту працівниками відповідача пошкоджено вагони №№ 52733342, 54780515, 96394267, 56810591 56161227, 60933926, 61077160, 52230059, 56316680, 56558141, 62315460, 53542783, 96391925, 68701234, 95535910, 32261596, 96290044, 62198205, 56236359, 67364836, 65516981 у зв'язку з порушенням ГОСТу 22235-76, внаслідок чого сторонами оформлено двосторонні акти про пошкодження вагонів форми ВУ-25: від 25.08.2015 року № 118; від 01.09.2015 року № 124; від 03.09.2015 року № 125; від 10.09.2015 року № 127; від 14.09.2015 року № 129; від 16.09.2015 року № 131; від 17.09.2015 року № 134; від 17.09.2015 року № 135; від 18.09.2015 року № 136; від 18.09.2015 року № 137; від 24.09.2015 року № 141; від 06.10.2015 року № 148; від 08.10.2015 року № 153; від 09.10.2015 року № 155; від 13.10.2015 року № 157; від 16.10.2015 року № 173; від 19.10.2015 року № 175; від 21.10.2015 року № 176; від 21.10.2015 року № 177; від 22.10.2015 року № 178; від 22.10.2015 року № 179; від 26.10.2015 року № 181.
Відособленим структурним підрозділом "Вагонне депо Запоріжжя-Ліве" проведено технічне обслуговування та ремонт пошкоджених вагонів, у зв'язку з чим позивачем на адресу відповідача направлено акти виконаних робіт, рахунки, калькуляції на загальну суму 11 490,10 грн.
Калькуляції вартості виконання ремонту пошкоджених вагонів до актів виконаних робіт № 1201/1, № 1240/1, № 1311/1 та № 1072/1 містять наступні найменування робіт: обов'язкові операції при проведенні технічного обслуговування з відчепленням (огляд та перевірка вагонів); перелік робіт по усуненню пошкоджень (повна собівартість та рентабельність); інші витрати.
Позивачем на адресу відповідача направлялись претензії та листи, зокрема, уточнена претензія від 25.11.2015 року № 2089 з вимогами про погашення суми дебіторської заборгованості у сумі 11 490,01 грн.
За результатами розгляду претензії ДП "Бердянський морський торговельний порт" повідомив, що не має достатніх підстав для задоволення претензії, з огляду на те, що суми визначені в кожній калькуляції вартості виконання ремонту пошкодженого вагону в частині "обов'язкові операції при проведенні технічного обслуговування з відчепленням" та "рентабельність" не підлягають сплаті, оскільки їх не можна віднести в рахунок відшкодування понесених витрат на ремонт пошкоджених вагонів.
Предметом даного судового розгляду є вимоги залізниці до порту про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок пошкодження майна, у розмірі витрат на його технічне обслуговування та ремонт.
Висновок судів обох інстанцій про часткове задоволення позову обґрунтовано наявністю правових підстав для стягнення з відповідача фактично заподіяної шкоди в розмірі повної собівартості проведених ремонтних робіт і безпідставністю включення до складу матеріальної шкоди вартості рентабельності та технічного обслуговування з відчепленням вагонів.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Частинами 1 і 2 статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Згідно зі ст. 124 Статуту залізниць України за пошкодження і втрату вагонів, контейнерів на залізничних під'їзних коліях, у порту, на залізничній лінії, яка будується, під час навантаження або вивантаження засобами відправника або одержувача на станції, за пошкодження чи втрату знімних перевізних пристосувань (піддонів, строп, щитів, печей тощо), що належать залізниці, відправник, одержувач, порт, підприємство (організація) несуть матеріальну відповідальність перед залізницею у розмірі фактично заподіяної шкоди.
Вантажовідправник, вантажоодержувач, порт, підприємство (організація) зобов'язані також відшкодувати залізниці збитки, завдані внаслідок пошкодження рухомого складу, перевантаження, неправильного навантаження, застосування неякісної упаковки або неправильного кріплення вантажу.
За п. 20 Правил складання актів (п. 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року № 334 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 липня 2002 року за № 567/6855, акт про пошкодження вагона (контейнера) складається у разі пошкодження вагона (контейнера) під час перевезення, навантаження, вивантаження вантажу, виконання маневрових робіт, а також в інших випадках для засвідчення обставин і розмірів пошкодження і є підставою для матеріальної відповідальності винних у пошкодженні згідно із статтею 124 Статуту залізниць України.
Сервисы для юристов