ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2016 року Справа № 910/788/16
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Корнілової Ж.О. - головуючого, Карабаня В.Я., Стратієнко Л.В.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016у справі№ 910/788/16 Господарського суду міста Києва за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця"простягнення 48899,27 грн.,
за участю представників:
від позивача -ОСОБА_5,від відповідача -Сердеженко М.О.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2016 позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задоволено повністю. Стягнуто із Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Фізичної особи-підприємця Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 4114,50 грн. 3 % річних та 44770,71 грн. інфляційних втрат.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2016 у справі № 910/788/16 Господарського суду міста Києва залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 у справі № 910/788/16 Господарського суду міста Києва, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 у справі № 910/788/16 Господарського суду міста Києва, і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову
Заслухавши суддю - доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Суди встановили, що рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2015 у справі № 910/11330/15, яке набрало законної сили 26.06.2015, стягнуто із Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 73024,00 грн. заборгованості, 1827,00 грн. витрат з оплати судового збору.
Під час розгляду вказаної справи № 910/11330/15 встановлено, що між позивачем та відповідачем укладені типові договори на послуги функціонування філії квиткової каси, а саме: договір від 29.12.2012 зі строком дії з 01.01.2013 по 31.12.2013; договір зі строком дії з 01.01.2014 по 31.03.2014; договір № ПЗ/ЦУЮП-1410 від 01.04.2014 зі строком дії з 01.04.2014 по 31.12.2014 (договори).
Предметом зазначених договорів є надання позивачем відповідачу послуг з організаційно-технічного забезпечення функціонування філії квиткової каси з продажу проїзних документів на поїзди, а відповідач згідно з умовами договорів зобов'язується оплачувати ці послуги згідно з умовами договору (п. 1.1. договорів).
За умовами пунктів 3.1 та 3.2 договору відповідач здійснює оплату послуг позивача шляхом перерахування на поточний рахунок останнього грошових коштів у розмірі 5 грн. (за договором від 29.12.2012), 3 грн. (за договором строком дії з 01.01.2014 та договором № ПЗ/ЦУЮП-1410 від 01.04.2014) без ПДВ за кожне місце, з якого береться комісійний збір, і яке було реалізовано відповідачем за договором у звітному місяці, крім проїзних документів, вартість яких була сплачена через мережу інтернет. Перерахування здійснюється щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, згідно з актом (актів), підписаного (підписаних) уповноваженими представниками сторін.
Позивач свої зобов'язання за договорами виконав в повному обсязі, про що свідчать акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), завірені підписами та печатками сторін, а саме: за договором від 20.12.2012 року позивач надав послуги відповідачу на суму 14965,00 грн., за договором зі строком дії з 01.01.2014 по 31.03.2014 - на суму 28752,00 грн., за договором № ПЗ/ЦУЮП-1410 від 01.04.2014 - на суму 61092,00 грн., а всього на суму 104809,00 грн.
Позивач 01.09.2014 звернувся до відповідача із вимогою про сплату заборгованості в сумі 105699,27 грн.
У відповідь на зазначену вимогу відповідач листом від 30.09.2014 зазначив, що станом на 02.09.2014 заборгованість частково погашена на суму 48870, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 714 від 02.09.2014 на суму 16025,00 грн., № 715 від 02.09.2014 на суму 24837,00 грн. та № 495 від 23.04.2015 на суму 8008, 00 грн. У зв'язку з чим сума боргу становить 73024,00 грн., що також підтверджується актами взаєморозрахунків сторін від 01.05.2015.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2015 у справі № 910/11330/15 з відповідача на користь позивача стягнуто 73024,00 грн. суму основного боргу. Вказане рішення про стягнення основного боргу відповідачем виконано 02.12.2015.
Позивач звернувся з позовними вимогам про стягнення 4114,50 грн. 3 % річних, 44770,71 грн. інфляційних втрат, які нараховані на суму основного боргу за договорами на підставі того, що відповідачем порушено договірні зобов'язання.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2015 у справі № 910/11330/15, яке набрало законної сили 26.06.2015, яким присуджено до стягнення із Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 73024 грн. 00 коп. заборгованості, виконано 02.12.2015, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача донарахованих суми 3% річних та інфляційних нарахувань є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як передбачено ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 та 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 ГК України).
Сервисы для юристов