ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 грудня 2014 року м. Київ К/800/58288/14
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Кошіль В.В., Приходько І.В.,
при секретарі Сватко А.О.,
за участю представників:
позивача (особисто) та Жигалюк Ю.С.,
відповідача - не з'явились,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 (далі - СПД ОСОБА_2 )
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.04.2014
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2014
у справі № 826/2498/14
за позовом СПД ОСОБА_2
до державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ)
про скасування податкових повідомлень-рішень.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2014 року СПД ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.10.2013 № 0021451701, № 0021441701 та № 0021471701.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.04.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2014, позов задоволено частково; скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 16.10.2013 № 0021471701; в решті позову відмовлено.
У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили, зокрема, з того, що господарські операції з придбання позивачем товару в рамках господарських правовідносин з фізичними особами - приватними підприємцями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мали фіктивний характер, не опосередковувалися реальним рухом активів, а тому не можуть створювати податкові наслідки для позивача.
Посилаючись на невідповідність окремих висновків судів попередніх інстанцій положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, СПД ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить змінити оскаржувані судові акти та задовольнити позов у повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що податковою інспекцією було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання СПД ОСОБА_2 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, оформлену актом від 04.10.2013 № 165/26-52-17-01/НОМЕР_4.
Податковий орган за результатами цієї перевірки не визнав право позивача на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат по операціям з придбання товару у фізичних осіб - приватних підприємців ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з посиланням на безтоварний характер цих операцій.
На обґрунтування цього висновку ДПІ посилається на відсутність у цих постачальників майна, найманих працівників, основних фондів, транспортних засобів, об'єктивно необхідних для провадження торговельної діяльності та виконання розглядуваних поставок, а також на протиправний характер діяльності цих постачальників, що полягала у створенні за допомогою штучного документообігу імітації поставок товару та сприяння таким чином в отриманні третіми особами податкових переваг.
Наведені обставини стали підставою для прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення від 16.10.2013 № 0021441701, за яким СПД ОСОБА_2 визначено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 69 924,75 грн. (у тому числі 57691 грн. за основним платежем та 12233,75 грн. за штрафними санкціями), а також податкового повідомлення-рішення від 16.10.2013 № 0021451701 про донарахування позивачеві грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 41 408,09 грн. (у тому числі 33126,47 грн. за основним платежем та 8281,62 грн. за штрафними санкціями).
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Сервисы для юристов