ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 лютого 2014 року м. Київ К/800/38430/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби
на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.11.2012 р.
та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013 р.
у справі № 2а-11058/12/0170/7
за позовом фірми «Альтфатер Крим» з 100 % іноземним капіталом
до Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2012 року фірма «Альтфатер Крим» з 100 % іноземним капіталом (далі - позивач, фірма «Альтфатер Крим») звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м. Ялті), в якому просила суд визнати протиправним та скасувати наказ ДПІ у м. Ялті від 11.09.2012 р. № 643 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки фірми «Альтфатер Крим» з 100 % іноземним капіталом», визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялті від 04.10.2012 р. № 0004272301, № 0004282301.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.11.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013 р., позов задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ ДПІ у м. Ялта від 11.09.2012 р. № 643 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки фірми «Альтфатер Крим» з 100% іноземним капіталом»; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялта від 04.10.2012 р. №0004282301, №0004272301; вирішено питання про судові витрати.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.11.2012 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, у зв'язку з чим просив касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Представники сторін в судове засідання 12.02.2014 р. не з'явились, тому справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 11.09.2012 р. тривалістю 5 робочих днів на підставі направлення від 11.09.2012 р. № 000539/525, згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 11.09.2012 р. № 643, посадовою особою ДПІ у м. Ялта була проведена позапланова виїзна документальна перевірка фірми «Альтфатер Крим» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із КП «Альянс», фірмою «Капітель Плюс», ТОВ «БК «Акрополь», ПП «Базис-Торг», ПП «Комманд», Будівельно-виробничим підприємством «Строітель-Плюс», ПП «Кримспецтехнолоджі», ПП «Севелітстрой», ПП «Візіт Торг», ПП «Скипер», ПП «Ротонда торг», ПП «Пан-буд», ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП «Габарит-Груп», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Мастер Торг» за період з 01.08.2009 р. по 31.03.2012 р., за результатами якої складено акт від 24.09.2012 р. № 1509/22-03/24693841/13 та встановлено порушення позивачем вимог: підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пунктів 138.4, 138.6 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 144.1 статті 144 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем за перевіряємий період суми податку на прибуток в загальному розмірі 612 561 грн.; підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 731 353 грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 04.10.2012 р. винесені податкові повідомлення-рішення № 0004272301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 711 811 грн., у тому числі 612 561 грн. - основний платіж, 99 250 грн. - штрафні (фінансові) санкції та № 0004282301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього в розмірі 826 389 грн., у тому числі 689 933 грн. - основний платіж, 136 456 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Як вбачається із згадуваного акту податкової перевірки, підставою для донарахування позивачу вказаних податкових зобов'язань, слугували твердження перевіряючого про те, що позивачем необґрунтовано завищені валові витрати та необґрунтовано включені до складу податкового кредиту податкові накладні, оскільки операції із вказаними у акті перевірки контрагентами позивача не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, є нікчемними.
Заперечуючи такі висновки податкового органу, суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.
Спірні правовідносини на час їх виникнення регулювалися нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Законом України «Про податок на додану вартість» та Податковим кодексом України.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.
Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Сервисы для юристов