ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 жовтня 2014 року м. Київ справа № 875/213/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Сіроша М.В.,
суддів: Усенко Є.А.,
Юрченко В.П.
секретар: Бовкун В.В.,
за участю представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника Центральної виборчої комісії - Дондик О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2014 року про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Центральної виборчої комісії ( далі - ЦВК )
про визнання протиправною та скасування постанови в частині, зобов'язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И Л А :
2 жовтня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови ЦВК № 1382 від 30 вересня 2014 року «Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9» у частині відмови у реєстрації його кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 145 та зобов'язання ЦВК зареєструвати його кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 145.
На обґрунтування позову зазначив, що оскаржуваною постановою йому незаконно відмовлено у реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 145 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року з тих підстав, що його заява вважається неподаною, оскільки не містить зобов'язання у разі обрання народним депутатом України припинити діяльність, яка відповідно до Конституції України та законів України несумісна з мандатом народного депутата України.
Вважає, що зазначена відмова є порушенням вимог пункту 1 частини 2 ст. 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України», оскільки у поданій до ЦВК заяві для самовисування та реєстрації громадянина України, як кандидата у народні депутати, викладена інформація, визначена пунктом 1 частини 2 ст. 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України».
Крім того, зазначає, що заява ним була складена та подана до ЦВК на підставі зразка, який був розміщений на офіційному сайті ЦВК.
Враховуючи те, що він не має іншого представницького мандату, який відповідно до Конституції України та законів України несумісний з мандатом народного депутата України, вважає, що ним була зазначена у поданій заяві 25 вересня 2014 року достатня інформація для реєстрації його кандидатом у народні депутати.
3 жовтня 2014 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 7 жовтня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.
Мотивуючи ухвалену постанову, апеляційний адміністративний суд зазначив, що відповідно до поданої автобіографії ОСОБА_2 є директором ТОВ «Полтавагазпром», у зв'язку з чим він був зобов'язаний вказати у заяві про припинення ним своєї діяльності на цій посаді відповідно до пункту 1 частини 2 ст.55 Закону України «Про вибори народних депутатів України» ( далі - Закону № 4061-V1).
При цьому, за висновком суду положення частини 3 ст. 60 Закону № 4061-V1 не підлягають застосуванню, оскільки цей недолік заяви не можна ототожнювати з помилкою або неточністю, яка може бути виправленою і не являється підставою для відмови у реєстрації кандидатом у депутати, докази у справі у своїй сукупності не спростовують легітимність постанови ЦВК, з приводу правомірності якої виник спір.
9 жовтня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду із заявою про перегляд постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2014 року за нововиявленими обставинами.
На обґрунтування заяви зазначив, що 8 жовтня 2014 року він дізнався про існування наказу № 21-К від 24 вересня 2014 року директора ТОВ «Полтавгазпром» ОСОБА_10 року про звільнення його з посади директора цього товариства.
9 жовтня 2014 року ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду у задоволенні заяви відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви, Київський апеляційний адміністративний суд зазначив, що факт наявності чи відсутності у позивача діяльності, яка відповідно до Конституції України та законів України несумісна з мандатом народного депутата України, предметом розгляду адміністративної справи не був, а тому його звільнення з посади директора ТОВ «Полтавагазпром» не є істотною обставиною у справі та не впливає на суть прийнятого рішення.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2014 року, посилаючись на порушення апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, задовольнити його заяву про перегляд справи за нововиявленими обставинами, скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2014 року та задовольнити позов.
У судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити.
Представник Центральної виборчої комісії проти задоволення апеляційної скарги заперечив, мотивуючи це тим, що заява ОСОБА_2 не містить істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Вважає, що судові рішення є законними та обґрунтованими.
Сервисы для юристов