ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"02" березня 2016 р. м. Київ К/9991/4611/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,
секретар судового засідання Мартиненко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2009 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року
у справі № 13/338
за позовом Виробничо-комерційного колективного підприємства «Різон»
до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И Л А :
Виробничо-комерційне колективне підприємство «Різон» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі - відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 442302/0 від 04 квітня 2003 року.
Справа неодноразово розглядалась різними судовими інстанціями.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2009 року позов був задоволений повністю. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 442302/0 від 04 квітня 2003 року.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2009 року було залишено без змін.
В касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
ДПІ у Деснянському районі м. Києва була проведена позапланова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВККП «Різон» за період з 01 січня 2001 року по 01 лютого 2003 року, за результатами якої складений акт від 02 квітня 2003 року № 9/23-427.
За висновками акту перевірки позивачем були порушені, зокрема, вимоги підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємству донараховано податку на додану вартість у загальній сумі 793940,00 грн., у тому числі: за 2002 рік - 689877,00 грн., за січень 2003 року - 104063,00 грн.
Зокрема, у акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно застосовував пільгу з податку на додану вартість згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» до господарських операцій зі здавання в суборенду орендованого ним у ТОВ «Місто слави» торговельного комплексу (згідно договорів оренди № 1-1/1 від 12 листопада 2001 року та № 01/1-1 від 13 листопада 2002 року), оскільки вказане майно (підземний простір торговельного комплексу), від суборенди якого позивач отримував доходи, не належить позивачу на праві власності (та не обліковується на балансі підприємства), а належить ТОВ «Місто слави» на праві власності.
04 квітня 2003 року ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 442302/0, яким згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ВККП «Різон» суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 1167044,00 грн., у тому числі: 793940,00 грн. - основний платіж, 373104,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у періоді, який перевірявся, підприємству згідно дозволів № 266, № 270, № 476 були надані пільги з оподаткування згідно з підпунктом 7.12.1 пункту 7.12 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість», чисельність інвалідів становила більш, ніж 50% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, з огляду на що позивач правомірно застосовував пільгу з податку на додану вартість.
Сервисы для юристов