ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 березня 2016 року м. Київ справа № 0870/5301/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого судді Малиніна В.В.,суддів Ситникова О.Ф., Швеця В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 червня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, треті особи: ОСОБА_5, Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк», про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
У червні 2012 року ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - позивач, ПАТ «ПУМБ») звернулося до суду з позовом в якому просило скасувати постанову головного державного виконавця відділу Орджонікідзевського районного відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Берестецької Т.Е. (далі - відповідач) про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.07.2011 року ВП 27645680; зобов'язати Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис від 04.08.2011 року №11467736 про арешт усього нерухомого майна, яке належить ОСОБА_5
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.06.2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013 року, відмовлено у задоволені позову.
Вказуючи, на допущені судами, на думку позивача, неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить рішення судів скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 222 КАС України.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.223 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами між юридичною особою ЗАТ «ПУМБ», правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є ПАТ «ПУМБ» та фізичною особою ОСОБА_5, укладений кредитний договір №5763378 від 17.10.2007 року, згідно з яким останній отримав кредит у банку.
У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_5 передав позивачу в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, про що укладений Договір іпотеки №5763385, посвідчений 17.10.2007 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, за реєстровим № 22.
Запис про заборону на нерухоме майно внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 17.10.2007 року за № 5856115, про що свідчить витяг № 14965217 від 17.10.2007 року, де підставою обтяження зазначено іпотечний договір №2101 від 17.10.2007 року.
Обтяження іпотекою квартири АДРЕСА_1 зареєстровано позивачем у Державному реєстрі іпотек 17.10.2007 року, що також підтверджується витягом про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек № 14964900 від 17.10.2007 року.
24 травня 2012 року ОСОБА_5 надав ПАТ «ПУМБ» заяву та копії документів про те, що на все нерухоме майно (включаючи квартиру, яка є предметом іпотеки) Орджонікідзевським відділом державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції накладений арешт.
Арешт накладено на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.07.2011 року, винесеною головним державним виконавцем Берестецькою Т.Е. по виконавчому провадженню ВП 27645680, відкритому на підставі виконавчого листа № 2-6164 від 10.06.2011 року, виданого Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «ВТБ Банк» 67 356,46 грн.
Запис про арешт внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 04.08.2011 року за № 11467736, про що свідчить витяг № 32447486 від 04.08.2011 року .
Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач зазначає, що при накладенні арешту на все майно ОСОБА_5 державним виконавцем не перевірено того факту, що у Державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наявна інформацію щодо встановлення іпотеки на квартиру останнього та не повідомив іпотекодержателя ПАТ «ПУМБ» про накладення арешту та його право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.
Спірним питанням є правомірність дій відповідача щодо накладання арешту на квартиру - майно боржника-третьої особи, та правомірності постанови про арешт майна від 21.07.2011 року ВП 27645680.
Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваної постанови в частині накладення арешту на майно боржника, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.3 ст.181 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають виконанню та примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21.04.1999 №606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606).
Статтею 54 Закону №606-ХІV встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
Як вбачається з матеріалів справи на адресу ПАТ «ПУМБ» повідомлень про звернення стягнення на заставне майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, з Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ не надходило. Тобто, відповідачем порушено вимоги ст.54 Закону №606-ХІV.
Сервисы для юристов