Постанова
Іменем України
30 червня 2020 року
м. Київ
справа № 645/1694/16
провадження № 61-21082св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Федоненко Наталя Олександрівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Железняк Лариса Олексіївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2017 року у складі судді Бондарєвої І. В. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 20 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Колтунової А. І., Кругової С. С., Маміної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Федоненко Н. О., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Железняк Л. О., в якому просила визнати недійсним договір представництва, укладений між нею та ОСОБА_2 , посвідчений 21 квітня 2009 року приватним нотаріусом Федоненко Н. О.; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 24 квітня 2009 року між нею, від її імені діяв ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Железняк Л. В.; витребувати із володіння ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на спірну квартиру.
На обґрунтування позову посилалась на те, що ОСОБА_2 за довіреністю, змісту якої вона не знала, продав ОСОБА_3 її квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 , грошей від продажу якої їй не віддав. Отже, вона та члени її сім`ї залишились без житла і грошей. Вказані довіреність та договір є недійсними з підстав вчинення їх з корисливих мотивів шляхом обману. Вироком Апеляційного суду Харківської області від 24 грудня 2015 року, який має преюдиційне значення, ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він шляхом обману заволодів правом розпоряджатися належним їй майном.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не довела, що довіреність від 21 квітня 2009 року на розпорядження спірною квартирою на ім`я ОСОБА_2 була видана внаслідок обману, оскільки вказану довіреність було видано не лише на його ім`я, а й на ім`я ОСОБА_5 , якому також надавалися повноваження щодо розпорядження майном. Крім того, суд безспірно встановив, що ОСОБА_1 мала намір продати квартиру з метою проведення розрахунку з Кредитною спілкою «Соколов» (далі - КС «Соколов»), і саме такі дії виконав ОСОБА_2 у межах наданої йому довіреності. Вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2015 року встановлено, що шахрайські дії ОСОБА_2 спрямовані не на заволодіння всією квартирою позивача, а лише на залишок коштів від продажу квартири після погашення заборгованості за кредитним договором. Крім того, суд зазначив, що позивач звернулася до суду після спливу позовної давності.
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 20 лютого 2018 року рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2017 року змінено в частині мотивів відмови у задоволенні позову. Виключено з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання суду на пропуск ОСОБА_1 позовної давності як підставу для відмови у задоволенні позову. В іншій частині рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2017 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2015 року, зміненим вироком Апеляційного суду Харківської області від 24 грудня 2015 року, встановлено, що шахрайські дії ОСОБА_2 , у тому числі введення в оману ОСОБА_1 , були спрямовані на заволодіння її коштами у розмірі 190 700 грн, а не на укладення оспорюваних правочинів. Продаж спірної квартири вчинено відповідно до волевиявлення позивача, а тому немає правових підстав для визнання недійсним зазначеного договору та витребування спірної квартири у добросовісних набувачів. Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що необґрунтованим є посилання суду першої інстанції на пропуск ОСОБА_1 позовної давності як на підставу для відмови у задоволенні позову, оскільки суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову у зв`язку з його необґрунтованістю, і така додаткова підстава для відмови у задоволенні позову, як пропуск позовної давності, є зайвою.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що вироком Апеляційного суду Харківської області від 24 грудня 2015 року, який має преюдиційне значення, встановлено, що її волевиявлення при наданні довіреності на продаж квартири не було. Спірна квартира вибула з її володіння поза її волею, шляхом обману, що є підставою для визнання правочинів недійсними та витребування майна від теперішнього власника.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Сервисы для юристов