Постанова КЦС ВП від 17.05.2018 року у справі №708/700/16-ц

Постанова

Іменем України

26 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 708/700/16-ц

провадження № 61-13071св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В.І. (суддя-доповідач), Антоненко Н.О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» на заочне рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 12 липня 2016 року у складі судді Совгира І. В. та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 20 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Ювшина В. І., Гончар Н. І., Пономаренко В. В.,

встановив:

У червні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним договір фінансового лізингу від 23 вересня 2015 року № 000910, укладений між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш авто», застосувати наслідки недійсності правочину, стягнувши з відповідача на його користь 117 000 грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 23 вересня 2015 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш авто» укладено договір фінансового лізингу, за умовами якого відповідач зобов'язався придбати та передати на умовах фінансового лізингу у його користування автомобіль Renault Logan MCV, а він зобов'язувався сплачувати лізингові та інші платежі за договором.

На виконання умов договору у цей же день він сплатив повну вартість транспортного засобу Renault Logan MCV, 2012 року випуску, в сумі 117 000 грн.

До червня 2016 року передбачений умовами договору автомобіль йому не передано. На вимогу розірвати договір та повернути сплачені грошові кошти отримав відмову від відповідача.

Зазначав, що оспорюваний договір не відповідає вимогам Закону України «Про фінансовий лізинг» та нормам ЦК України, порушує його права як споживача.

Зокрема, за умовами вищезазначеного правочину до отримання предмета лізингу він має сплатити товариству адміністративний платіж в розмірі 50 % від вартості предмета лізингу, авансовий платіж, комісію за передачу у лізинг. Разом з тим, Законом України «Про захист прав споживачів» та Законом України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що адміністративні витрати не можуть включатися у ціну договору.

Також, у договорі вказується на наявність додатку № 3 (графік покриття витрат та виплати лізингових платежів), проте такий додаток відсутній.

Пунктом 12.1 спірного договору визначено, що лізингоотримувач, який сплатив адміністративний платіж, та повністю або частково сплатив авансовий платіж, має право розірвати договір, однак в цьому випадку лізингодавець повертає сплачені кошти за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання договору в розмірі 40 % від сплаченої суми авансового платежу. В такому випадку адміністративний платіж за договором лізингоодержувачу також не повертається.

Позивач вважав, що така умова є несправедливою, не відповідає принципу добросовісності та рівності й свідчить про наявність істотного дисбалансу прав та обов'язків сторін

Крім того, при укладанні даного договору не складались обов'язкові додатки до нього, внаслідок чого він (позивач) не міг належно оцінити всі існуючі для нього ризики.