Постанова КЦС ВП від 01.05.2018 року у справі №216/3976/15-ц

Постанова

Іменем України

26 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 216/3976/15-ц

провадження № 61-16190 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Олійник А. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_5

відповідач - ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 08 липня 2015 року у складі судді Бутенко М. В. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2015 року у складі колегії суддів: Чорнобук В. І., Братіщевої Л. А., Грищенко Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення боргу та процентів за договором позики.

На обгрунтування позовних вимог зазначала, що вона передала у позику ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 3 000,00 євро, на підтвердження чого відповідач написав відповідну розписку та зобов'язався повернути позичені грошові кошти до 10 години 00 хвилин 09 червня 2012 року.

Посилаючись на те, що ОСОБА_6 своїх зобов'язань за договором позики не виконав, грошові кошти не повернув, просила стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 30 000,00 євро, а також відповідно до статтей 625, 1048 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) проценти у розмірі 99 559,66 грн, що еквівалентно 4 221,00 євро.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 08 липня

2015 року позовну заяву ОСОБА_5 повернуто позивачу.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позовна заява подана з порушенням правил загальної територіальної підсудності, оскільки відповідач не зареєстрований у Дніпропетровській області, а тому вона підлягає поверненню відповідно до статті 115 Цивільного процесуального кодексу України, у редакції, що була чинною на час подачі позовної заяви (далі - ЦПК України 2004 року).