Ухвала КЦС ВП від 05.08.2018 року у справі №738/2137/16-ц

Постанова

Іменем України

13 травня 2019 року

м. Київ

справа № 738/2137/16-ц

провадження № 61-39137св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_3 ,

відповідачі: ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 30 травня 2018 року у складі колегії суддів: Мамонової О. Є., Бобрової І. О., Висоцької Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину в спільному сумісному нерухомому майні подружжя.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що з 22 липня 1995 року він та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 11 червня 2013 року розірвано. За час перебування у шлюбі подружжя придбало спірне рухоме та нерухоме майно, що є їх спільною сумісною власністю. Спірний житловий будинок сторони придбали як незакінчене будівництво у 2003 році за договором, де покупцем зазначена ОСОБА_2 Із 2003 по 2013 рік вони остаточно добудували спірний житловий будинок. У 2013 році відповідач забрала всі свої речі із того часу він проживає у будинку один. 11 липня 2016 року ОСОБА_2 зареєструвала право власності на цей будинок за собою, вважаючи його особистою власністю. Спірний житловий будинок із надвірними будівлями знаходиться на земельній ділянці, яка також приватизована на ім`я відповідача згідно з двома Державними актами про право власності на земельну ділянку. Також у період шлюбу сторони придбали рухоме майно, що є їх спільною сумісною власністю, на загальну суму 28 935,00 грн.

Враховуючи викладене позивач, з урахуванням уточнюючих позовних вимог, просив визнати за ним та відповідачем право власності по 1/2 ідеальній частині за кожним у нерухомому майні: житловий будинок із надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,10 га, яка призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_1 , знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,0397 га, яка призначена для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_1 , знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та просив провести поділ спільного сумісного рухомого майна.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 03 березня 2018 року провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ рухомого майна (речей домашнього вжитку) закрито у зв`язку з відмовою ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 від позову в цій частині.

Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 03 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання права власності на частину в спільному сумісному нерухомому майні подружжя відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову за пропуском строку позовної давності суд першої інстанції виходив із того, що позивач про порушення свого майнового права дізнався і повинен був дізнатися влітку 2013 року, про що свідчать надані ним письмові заперечення в матеріалах цивільної справи № 738/204/14-ц, яка розглядалась за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні жилим будинком та вселення.